GRID 2 - це той самий місток між світом "тисни газ і молись" із аркадних перегонів та справжніми автосимуляторами. Якщо після Need for Speed здається, що симулятори - це вже магістратура з автомобільної інженерії, то GRID 2 чемно підсуває першу парту й каже: "Не хвилюйся, сьогодні лише навчимо правильно входити в поворот".
Найцінніше тут не фізика, а атмосфера. Codemasters не просто кидає вас на трасу. Вас знайомлять із командами, показують гараж, звертаються як до перспективного гонщика, підсовують відеоролики й поступово створюють відчуття, що ви будуєте кар'єру, а не просто відкриваєте наступну галочку в меню. Дивно, як кілька кат-сцен можуть зробити більше для занурення, ніж сотня відкритих світів.
Кар'єра пілота в GRID 2 виглядає приблизно так:
- "Я просто хотів поганяти.";
- "Ого, треба ще й машину красиво пофарбувати.";
- "Цей поворот я зараз ідеально пройду...";
- "...збираючи усю бетонну огорожу."
При цьому гра не забуває, що головне - отримувати задоволення. Машини слухаються керма, траси цікаво спроєктовані, а боротьба колесо в колесо приносить більше адреналіну, ніж чергові перегони через місто зі світлофорами й трафіком. Особливо це відчувається в мультиплеєрі, де GRID 2 буквально оживає. Шкода лише, що сьогодні знайти багато суперників уже складніше, ніж чистий кузов після першого кола.
Без ложки моторної оливи не обійшлося. Подекуди дивує фізика контактів зі стінами, складність іноді підлаштовується дивніше, ніж хотілося б, а історія з DLC викликає щире нерозуміння. Покатався на класній машині в кампанії? Чудово. У мультиплеєрі її може не бути, якщо не купив потрібне видання. Навіть руки пам'ятають, а гра - ні.
Та попри це GRID 2 досі залишається одним із найкращих варіантів для тих, хто хоче зробити крок від чистої аркади до "правильних" перегонів, але без болю, телеметрії й трьох годин налаштування підвіски. Головне - беріть Reloaded Edition. Інакше найцікавіші машини й траси можуть виявитися за шлагбаумом із написом: "Оплата приймається тут".
[8/10]
Коментарі
Дописати коментар