Гра ні краплі не постаріла, в неї так само цікаво грати як і раніше. То змушує повзти через Прип'ять так обережно, ніби кожен кущ має диплом снайпера, то вже через хвилину валить вертольоти, жене бронетехніку вперед і сипле вибухами так щедро, що піротехніки Голлівуду нервово шукають нову роботу. Найприємніше, що майже всі ці сцени не виглядають атракціоном заради атракціону - вони природно вплітаються в місії.
Поки одні шутери 2007 року вже виглядають як музейні експонати, Call of Duty 4: Modern Warfare поводиться так, ніби просто змінила військову форму й прийшла на службу знову. Запускаєш - і раптом розумієш, чому після неї майже кожен блокбастер почав мріяти стати "кінематографічним". Щоправда, режисер тут є... просто дуже майстерно вдає, що його немає.
Є речі, які Modern Warfare робить по-військовому нахабно:
- змушує бігти вперед, коли здоровий глузд радить окопатися;
- дає побути піхотинцем, стрільцем із літака, екіпажем гелікоптера й майже всім, окрім польового кухаря;
- регулярно нагадує, що головний герой - не супермен, а лише дуже везучий гвинтик великої машини.
Сюжет і сьогодні тримається напрочуд добре. Жодних нанокостюмів, прибульців чи чарівних артефактів - лише сучасна війна, тероризм і відчуття, що навіть ідеально виконане завдання не гарантує щасливого фіналу. Саме тому багато моментів працюють сильніше, ніж у значно новіших шутерах.
Так, мультиплер сьогодні швидше археологічна експедиція, ніж режим "натиснув і граєш", а до балістики доведеться трохи звикнути. Але кампанія досі проходиться на одному подиху. Це одна з тих ігор, які не просто стали класикою - вони змусили всю індустрію рівнятися на себе. І, чесно кажучи, далеко не всі досі наздогнали.
[9/10]
Коментарі
Дописати коментар