Про This war of mine

This War of Mine - не симулятор війни. Це симулятор людей, яким не пощастило опинитися всередині війни. Тут ви не морський піхотинець і не герой бойовика, який за три магазини звільняє пів країни. Ви - звичайна людина, яка одного дня прокинулася в місті, де здоровий глузд закінчився раніше, ніж продукти.

Під вашим керівництвом невелика група цивільних. Усім потрібні їжа, тепло, ліки, безпечний дах над головою. Комусь ще й кава необхідна, бо навіть апокаліпсис не скасовує ранкових звичок. Ресурсів катастрофічно бракує, сусіди не поспішають ділитися останньою банкою консервів, тому доводиться нишпорити по руїнах, красти медикаменти й постійно вирішувати, де закінчується виживання і починається людяність.

Найсильніша сторона гри - моральні дилеми. Віддати останні ліки дітям, коли власна група ледве тримається на ногах? Допомогти пораненому батькові дістатися до немовляти, ризикуючи всім? Подібних ситуацій тут десятки, і майже кожна змушує довго дивитися в екран після зробленого вибору. Гра не читає моралі - вона просто дуже незручно ставить запитання.

Розробники з 11 bit studios вкотре довели, що складні емоції можна передати без дорогих роликів і сотень сторінок сценарію. Простими механіками вони створили виживання, яке страшно навіть уявити. Тут найбільший бос - не снайпер і не мародер. Це власне сумління, яке вперто відмовляється вимикатися.

Мій перший забіг закінчився на двадцятому дні... Кожен зробить висновок самостійно.

DLC: War Child Charity DLC

Гра грою, а купуючи це DLC можна реально допомогти консервою або бинтом дітям. Чи гра вас нічого не навчила?

DLC: The Little Ones

До цього доповнення варто ставитися не як до нової кампанії, а як до режиму підвищеної складності. Не чекайте окремої історії про дітей чи якихось нових бойових пригод. Якщо ви вже вивчили основні механіки, гра просто додає в команду дитину. І цього достатньо, щоб усе пішло шкереберть.

Діти не ходять у нічні вилазки, часто хворіють, легко впадають у відчай і потребують уваги. Зате з часом їх можна навчити готувати їжу, робити фільтри, бинти, сигарети чи доглядати пастки. Але для цього дитина має бути в гарному настрої, а хтось із дорослих повинен окремо навчити кожної навички. Війна війною, а урок праці - за розкладом.

Через це звичне планування ресурсів стає ще жорсткішим. Кожен зайвий предмет у рюкзаку, невчасно пропущена хвороба чи депресія можуть коштувати життя всій групі. Гра майже не пробачає помилок і дуже швидко нагадує, що гуманність - теж ресурс, який постійно закінчується.

І знаєте що? Я повністю погоджуюся з таким рішенням розробників. За весь час у мене жодного разу не виникло бажання відправити дитину на нічну вилазку. Навпаки, хотілося максимально захистити її від усього, що відбувається за дверима сховища. І саме тому доповнення працює: воно не додає нових механік заради галочки, а змушує дивитися на знайоме виживання зовсім іншими очима.

[9/10]