Crysis Warhead схожий на бойовик, який починається зі слів: "Сюжет? Та кому він потрібен, коли є Псих із кулеметом". Це відповідь на питання "Що робив Псих, коли ви рятували планету?" Перші пів години навіть віриш. Вибухає красиво, стріляється жваво, герой сипле харизмою. А потім розумієш, що гра так захопилася бігом уперед, що забула прихопити із собою хоч якусь ідею.
На відміну від оригіналу, величезні псевдопісочниці майже зникли. Вас акуратно ведуть коридорами, ущелинами та невеликими аренами, де сценарист щоразу підкидає нову перестрілку. І, як не дивно, це працює краще. Темп став значно жвавішим, а здібності нанокостюма нарешті використовуються не за принципом "ну спробуйте щось придумати", а там, де вони дійсно доречні.
Але є маленька проблема. Усе це дуже нагадує американські гірки, які забули побудувати навколо парку розваг. Ви просто біжите вперед, виконуєте накази, стріляєте в усе, що ворушиться, іноді зустрічаєте величезного ворога, потім знову біжите. Навіть інтрига поводиться так, ніби їй терміново потрібно було піти раніше з роботи.
Що ви гарантовано знайдете у Warhead:
- Психа, який має більше характеру, ніж увесь сюжет;
- видовищні перестрілки, які чесно намагаються приховати, що їм нічого розповідати;
- фізику, здатну вбити вас ящиком швидше, ніж елітний прибулець;
- нескінченне відчуття, що наступна місія ось-ось пояснить, навіщо все це... але ні.
Найобразливіше, що гра стала кращою саме там, де попередниця кульгала. Компактні рівні, хороший темп, ефектні бої, харизматичний герой - усе це працює. Але складається враження, ніби розробники настільки захопилися постановкою вибухів, що сценарій залишили десь у багажнику бронетранспортера.
У результаті Crysis Warhead - це непоганий коридорний шутер, який дуже старанно прикидається важливою історією. Насправді ж це чотири години безперервного "біжи туди, стріляй сюди". Серія справді рухалася в правильному напрямку, але цього разу компас показував лише один маршрут - прямо до наступного вибуху.
[6/10]
Коментарі
Дописати коментар