Train Valley - це коли залізничний диспетчер виглядає щасливішим за директора великої корпорації. Щоправда, лише до моменту, поки два потяги не вирішать одночасно скористатися однією колією. Тоді ваша кар'єра закінчується з гудком проходячого повз локомотива.
Ідея проста до геніальності. Є бюджет, є станції, є потяги й купа замовлень на перевезення пасажирів і вантажів. Нові маршрути постійно додаються, а ваше завдання - не допустити аварій і водночас не довести компанію до банкрутства. Ніяких зайвих систем, лише чистий мікроменеджмент.
Найприємніше, що гра постійно змушує думати наперед. Поки один поїзд уже мчить до станції, ви плануєте наступні рейси, перебудовуєте розв'язки й намагаєтеся не піддатися внутрішньому перфекціоністу, який шепоче: "А ось тут можна було зробити ще красивішу(!) колію". І щоразу карта складається трохи інакше, тож побудувати ідеальну схему один раз і назавжди не вийде.
Train Valley майже не карає несправедливо. Якщо трапилася аварія, винен зазвичай не баланс, не випадковість і не загадковий баг. Просто десь між п'ятим і шостим потягом ви вирішили, що пам'ять краща за планування.
Є й дрібні речі, які хотілося б бачити кращими:
- інтерфейс проситься бути більшим і читабельнішим;
- від "пісочниці" чекаєш генератора карт або редактора;
- перфекціонізм лікується тільки черговою аварією;
- після кількох годин починаєш подумки оптимізувати навіть справжні залізничні колії.
Train Valley - це гра, у якій відпочиваєш не тому, що нічого не робиш, а тому, що кожна помилка чесно зароблена власними руками. І, як не дивно, саме це змушує натискати "ще одна спроба".
DLC - Germany
Німецька кампанія виявилася, мабуть, найрізноманітнішою. Майже кожен рівень підкидає якусь цікавинку: то знакову пам'ятку на кшталт Берлінської стіни, то несподівану механіку - авіаналіт або величезний суперпотяг. Нові локомотиви теж завезли, але вони настільки скромні, що існують десь у категорії: "О, ще один поїзд. Добре".
Складність зростає поступово, без різких стусанів. Тому навіть після проходження основної кампанії повернутися до DLC досить легко. А ось додаткові випробування на кшталт "не натискай паузу" - це вже окремий жанр жахів. Саме в цей момент обов'язково задзвонить телефон, хтось постукає у двері або вирішить запитати, де лежить зарядка. Складається враження, що це приховані механіки гри, а не реального життя.
Усе так само доводиться воювати із власним перфекціонізмом: хочеться прокласти ідеальну залізницю, уникнути кожної затримки й вибити всі медалі. І найнеочікуваніше відкриття - виявляється, будувати залізничні розв'язки подобається не лише фанатам транспорту. Як показала практика, дівчат ця гра теж затягує. Просто ніхто не очікував, що фраза "ще один рейс - і спати" працює не тільки з шутерами.
[7/10]
Коментарі
Дописати коментар