Про Hamlet or the last game without MMORPG features, shaders and product placement

Протокол розслідування №314.

Звинувачення: незаконне викрадення однієї години життя під приводом "інтелектуального квесту".

Справа починається багатообіцяюче. Мандрівник із майбутнього випадково приземляється просто на Гамлета, ненавмисно скорочує світову літературу на одного принца й вирішує власноруч виправити часову лінію. Звучить як чудова основа для абсурдної комедії. І справді, гумору та самоіронії тут вистачає, а мальована стилістика миттєво викликає симпатію.

Потім починається класичний квест старої школи. Той самий, де логіка - це необов'язкова опція, а головний інструмент детектива - методичне обмацування курсором кожного пікселя. Інвентаря немає, зате є нескінченне клацання по всьому, що хоча б теоретично могло образитися, якщо його не натиснути.

Особливо вражає місцева філософія загадок:

- якщо розв'язав сам - геній;

- якщо підглянув відповідь - ідіот;

- якщо не розв'язав - гра вважає, що це твоя проблема;

- якщо попросив підказку - спочатку чемно постій у кутку й подумай над своєю поведінкою.

І ось найкумедніше: щойно починаєш звикати до цього дивного театру абсурду, гра... закінчується. За 30–60 хвилин вона встигає одночасно затягнути окремі загадки до стану "ну відкрийся вже, двері!" і при цьому завершитися раніше, ніж встигає по-справжньому розігнатися. Це майже талант.

Hamlet залишає після себе дивне відчуття. Начебто переглянув симпатичний короткометражний мультфільм, який кілька разів змусив стукнутися лобом об стіл через нелогічні загадки. Усміхнутися він встигає. Захопити - вже ні. А його довжелезна назва в результаті виявилася майже довшою за саме проходження.

[5/10]