Інструкція з проходження McPixel:
Крок 1. Побачити бомбу.
Крок 2. За 20 секунд зробити щось максимально безглузде.
Логіка тут офіційно перебуває у відпустці. Побачив Бога? Позич йому грошей. Треба позбутися бомби? Засунь її туди, куди жоден психіатр не наважиться заглянути. Майже кожна сценка закінчується так, що ви або регочете, або мовчки дивитеся в монітор із виразом: "Авторе... ти зараз серйозно?". І що найгірше - це працює. Понад сотня міні-рівнів постійно підкидає нові абсурдні ситуації, які практично не повторюються.
Гра чесно попереджає, що проходити її краще невеликими порціями. І вона має рацію. Після години цього концентрованого чорного гумору вуха вже чують 16-бітну музику навіть у тиші, а очі починають бачити пікселі на стелі. Зате через день-два цікавість знову бере гору, і ти повертаєшся добровільно. Це якась дуже дивна форма залежності.
Є лише кілька незмінних правил McPixel:
- якщо рішення здається розумним - воно майже напевно неправильне;
- якщо герой зробив щось максимально ідіотське - швидше за все, світ урятовано;
- якщо хочете відкрити бонусний контент - приготуйтеся перепроходити все майже без помилок. І тут гра раптом перестає бути комедією.
Саме ця система бонусів і є найбільшою ложкою дьогтю. Вимога проходити рівні майже ідеально, а іноді ще й починати все заново, виглядає дивним покаранням у грі, яка весь інший час заохочує експериментувати й творити дурниці. Але якщо ви любите чорний гумор, абсурд і жарти, які балансують між геніальністю та повним божевіллям, McPixel - одна з тих ігор, аналогів якій досі майже не існує. Просто грайте невеликими дозами. Це той рідкісний випадок, коли рекомендація від розробника звучить майже як медична порада.
[6.5/10]
Коментарі
Дописати коментар