Shank - це ніби хтось узяв фільми Тарантіно, комікси, бензопилу, два пістолети й сказав: "Сюжет? Потім. Спочатку наріжемо всіх на вінегрет". Перші хвилини працює бездоганно. Кров фонтанує, ножі літають, вороги красиво розлітаються, а герой виглядає так, ніби його головне хобі - колекціонувати кримінальні статті.
А потім гра знімає маску. Виявляється, за всім цим криється бойова система, яка дуже швидко показує свою головну суперсилу - повторювати одне й те саме. Проти одного типу ворогів працює одна комбінація, проти іншого - інша. І ось уже замість імпровізації ви механічно відпрацьовуєте виробничу норму м'ясокомбінату. Battletoads свого часу іноді дивував більше, ніж цей професійний різник.
Та варто визнати: стилю в Shank хоч відбавляй. Коміксна картинка досі виглядає чудово, а моменти, коли камера від'їжджає й показує події збоку, створюють відчуття, ніби перегортаєш сторінки дуже кривавого графічного роману. Шкода лише, що іноді гра забуває пояснити, куди взагалі можна стрибати, за що хапатися і чому небезпека вже чекає під ногами, поки камера ще милується пейзажем.
Є кілька речей, які гра старанно приховує під літрами крові:
- різноманітність боїв закінчується швидше, ніж патрони;
- камера часом воює з гравцем ефективніше за босів;
- боси цікавіші за більшість звичайних рівнів;
- кооператив із накачаним "Фредді Мерк'юрі" раптом виявляється веселішим за основну кампанію.
Саме тому найбільше Shank нагадує красивий трейлер, який випадково став грою. Він продає атмосферу, анімації й пафос із першого погляду, але не здатен довго дивувати механіками. Зате дуже добре показує, скільки висновків зробила студія пізніше. Дивишся на Shank - і буквально бачиш, як розробники набивали ґулі перед тим, як створити майже бездоганну Mark of the Ninja. І це, мабуть, найцінніше, що залишилося після цієї кривавої вистави.
[6/10]
Коментарі
Дописати коментар