Діагноз: класичний арена-шутер.
Скарги пацієнта: "Онлайн порожній."
Результати обстеження: навіть через роки Unreal Tournament 3 примудряється бути веселішою за половину сучасних мережевих шутерів.
Це справжній музей найкращих ідей серії, але такий, де експонати дозволяють стріляти один в одного з ракетниці. Deathmatch, CTF, Warfare, Duel, Vehicle CTF, Greed... А якщо раптом стане нудно - увімкніть мутатори. Хочете низьку гравітацію? Будь ласка. Один постріл - один труп? Без проблем. Турбошвидкість? Тримайте. А режим Betrayal взагалі перетворює дружбу на тимчасову угоду: поки союзник несе команді очки, він товариш. Як тільки набрав достатньо - ласкаво просимо до корпоративного тренінгу "Зрада як мистецтво".
Ще одна причина, чому гра досі працює, - зброя. Тут майже кожен ствол хочеться використовувати, техніка не виглядає зайвою, а ховерборд дозволяє швидко літати картою... поки не натрапиш на воду. Очевидно, фізика вирішила, що "Назад у майбутнє" - це технічна документація, а не художній фільм. Навіть сюжет, який існує переважно у відеовставках між матчами, чесно намагається пояснити, чому всі так активно вирішують чужі проблеми вибухівкою.
Коротка пам'ятка новобранця:
- союзник може допомогти... або дуже вигідно вас продати;
- якщо хтось перетворився на Титана - краще тимчасово згадати, що у вас були справи в іншому кінці карти;
- бот іноді поводиться розумніше за живого гравця, і це трохи образливо.
Так, час залишив свої сліди. Спецефектів місцями стільки, що екран починає нагадувати новорічну ялинку після трьох келихів, а живий мультиплеєр уже не кишить людьми. Але сервери з ботами досі працюють, спільнота час від часу збирається на матчі, а музика легко поповнює твій плейлист. Unreal Tournament 3 стала пам'ятником минулого - вона залишилася чудовою ареною, яка просто терпляче чекає, поки хтось знову натисне кнопку "Ready".
[8.5/10]
Коментарі
Дописати коментар