Battlefield: Bad Company 2 чесно попереджає ще до запуску: головна зірка тут - мультиплеєр. Одиночна кампанія існує переважно для того, щоб красиво провести вас повз усі технологічні можливості рушія й сказати: "Бачив? А тепер іди в онлайн, там справжня гра."
Мережеві бої навіть сьогодні дивують тим, наскільки вони живі. Сервери не пустують, карти залишаються різноманітними, а руйнування досі працює краще, ніж у багатьох сучасних шутерах. Сховався в будинку? Вітаю. Тепер у тебе більше немає будинку. Кожна стіна - це тимчасова незручність, а не укриття, тому позицію доводиться змінювати частіше, ніж думку про "ідеальне місце для снайпера". Доповнення Vietnam теж варте уваги: гравців менше, зате атмосфери джунглів, старої техніки й хаосу вистачає.
З кампанією все значно скромніше. Вона нагадує довгу екскурсію виставкою Frostbite: ось танк, ось катер, ось хуртовина, ось піщана буря, а тепер підірвіть ще кілька будинків, бо ми ж недарма це програмували. Сюжет старанно робить вигляд, що він важливий, але запам'ятовуються переважно вибухи та харизматичні репліки загону.
Є лише кілька незмінних правил Battlefield:
- якщо будинок ще стоїть - це просто питання часу;
- якщо знайшов чудове укриття - суперник уже заряджає гранатомет;
- якщо в кампанії стало тихо - зараз рушій знову попросить щось ефектно підірвати.
У підсумку Bad Company 2 залишається чудовим прикладом того, як треба робити мультиплеєрний шутер. Кампанія тут виконує роль красивого трейлера до онлайну й особливих одкровень не дарує. Але варто перейти в мережу - і одразу стає зрозуміло, чому цю гру досі згадують із теплом. Не через сюжет. Через той незабутній момент, коли половина карти буквально розсипається у вас на очах.
[7/10]
Коментарі
Дописати коментар