Brothers: A Tale of Two Sons - це гра, яка спочатку ламає тобі пальці керуванням, а потім - серце сюжетом. І робить це під виглядом "милого фентезійного пригодницького пазла".
Головна фішка тут - ти одночасно керуєш двома братами. І перші 20 хвилин мозок працює приблизно так: "Так… лівий стік - один брат… правий - інший… чому я зараз обох втопив?"
Але розробники з Starbreeze Studios не дурні. Вони дуже акуратно втягують тебе в цю схему. Старший брат сильний - штовхає, тягне, підіймає. Молодший - дрібний хитрий гоблін, який пролізе туди, куди дорослий навіть морально не готовий.
І поки ти вчишся керувати двома персонажами одночасно, гра тихо робить головне: змушує тебе до них прив’язатись.
Світ тут окреме задоволення. Велетні, фортеці в небі, крижані пустки, дивні істоти - усе виглядає як європейська казка, яку хтось випадково профінансував не для дітей, а для втомлених дорослих.
Причому локації постійно змінюються. Гра ніби боїться, що ти засумуєш, тому кожну годину каже: "А тепер ось тобі ще одне красиве місце, де хочеться зупинитись і дивитись у далечінь."
І музика тут робить половину атмосфери. Усе звучить так, ніби десь поруч сумний бард грає на лютні й уже знає, що емоційно тебе скоро переїдуть катком.
Що особливо приємно - гра не душить складністю. Головоломки прості, бо розробники чудово розуміли: "Людина й так воює з керуванням. Не треба добивати."
Так, деякі механіки повторюються. Але гра постійно підкидає нові ситуації й маленькі взаємодії, через які подорож відчувається живою.
Brothers: A Tale of Two Sons - це дуже проста гра про дуже складні речі. І одна з тих рідкісних історій, де механіка й сюжет працюють разом настільки добре, що після проходження хочеться мовчки сказати: "Окей… це було сильніше, ніж я очікував."
Коментарі
Дописати коментар