Rise of the Tomb Raider дуже швидко пояснює: Лара вже не та студентка, яка дивувалася кожній пригоді. Вона стала досвідченішою, впевненішою й рідше плаче. Щоправда, гра все одно регулярно нагадує, яка вона тендітна... десь між стрибком через прірву й особливо "делікатним" ударом льодорубом у голову черговому найманцю.
Історія напряму продовжує події попередньої частини. "Трініті", старі знайомі, містика, зрада й пошуки безсмертя тримають інтригу до фіналу. Це не детектив із десятьма шарами сенсу, зате пригодницьке кіно працює безвідмовно. Погоні, лавини, будівлі, що руйнуються, вертоліт із ракетами - сценаристи явно живуть за принципом: "Якщо гравець п'ять хвилин спокійно йде, значить десь недопрацювали".
Найбільше виросли саме локації. Коридорні епізоди вдало чергуються з великими відкритими зонами, які хочеться досліджувати. Гробниці стали значно масштабнішими й цікавішими: тепер це не одна загадка, а цілий комплекс із кількох взаємопов'язаних механізмів. Інколи рішення приходить одразу, а інколи починаєш підозрювати, що давні цивілізації будували храми спеціально, щоб через тисячі років хтось відкрив YouTube.
Виживання теж стало відчутнішою частиною пригоди. Полювання, збирання ресурсів, крафт спорядження, холод, хижаки й сувора природа додають світу переконливості. Приємно, що це не перетворюється на симулятор збору двадцяти восьми видів шкур заради одних рукавиць - баланс між пригодою й виживанням тут витриманий вдало.
Особливо потішило, що розробники не повторили одну зі слабких ідей попередниці:
- прибрали майже нікому не потрібний мультиплеєр;
- зробили режими з модифікаторами для повторного проходження;
- додали окреме виживання на морозі;
- а головне - вклали сили туди, куди й хотілося: у сюжет, гробниці та дослідження.
Rise of the Tomb Raider не намагається заново винайти серію - вона просто бере все, що працювало у попередній грі, і майже всюди додає слово "більше". Більше дослідження, більше головоломок, більше красивих локацій і більше видовищних пригод. Саме тому це одна з найсильніших частин сучасної трилогії, яка майже бездоганно тримає баланс між бойовиком, археологією та пригодницьким кіно.
DLC Baba Yaga: The Temple of the Witch.
Це один із тих DLC, які не відчуваються "ще однією місією". Казку про Бабу Ягу тут несподівано й дуже вдало переосмислили через призму науки. Із хатинкою на курячих ніжках, моторошною атмосферою й поясненнями, після яких хочеться сказати: "А знаєте... у це навіть можна повірити". Доповнення чудово вплітається у світ гри й легко могло б бути частиною основної кампанії.
DLC: 20 Year Celebration Pack
Досить незвичне доповнення, яке взагалі не схоже на основну гру. Замість перестрілок і лазіння по руїнах вас відправляють досліджувати родинний маєток Крофт. Доведеться уважно читати записки, збирати сімейні таємниці й повільно блукати коридорами, де атмосфера нагнітається значно краще, ніж будь-які дешеві скримери. Найстрашніше тут не те, що може вискочити з-за рогу, а власна фантазія, яка вже давно намалювала найгірший сценарій. Історія вдало пояснює деякі події навколо маєтку та сім'ї Крофт, тому проходити повз записки точно не варто. Саме вони роблять це DLC цікавим.
А ось друга частина - виглядає так, ніби хтось наприкінці розробки сказав: "А давайте ще зомбі додамо, зараз усі так роблять". Маємо простенький режим із відстрілом мерців, пошуком ключів, дивними випадковими звуками та черепами, які чомусь обов'язково потрібно знищувати. Пояснення всьому цьому пришите такими білими нитками, що їх видно навіть у темряві маєтку.
[8/10]
Коментарі
Дописати коментар