Shadowrun Returns читається як хороший фантастичний роман, а бої нагадують шахову партію, де замість ферзя у вас кібермаг із дробовиком.
Світ тут - справжній коктейль із кіберпанку, магії та корпоративного майбутнього, де поруч із імплантами продають закляття, а детективна історія поступово затягує дедалі глибше. Діалогів багато, але вони не здаються графоманією заради хронометражу. Навпаки, саме вони й будують атмосферу, через яку постійно хочеться дізнатися, що буде далі.
Героя можна зібрати майже під будь-який стиль: хакер Матриці, шаман, стрілець, майстер ближнього бою чи технар. Формально вибір у сюжеті теж є, хоча глобально рейки нікуди не зникають. Зате повторне проходження справді має сенс: інша спеціалізація відкриває нові репліки, альтернативні шляхи та дозволяє інакше дивитися на знайомі місії.
Покрокові бої зрозумілі навіть тим, хто не живе в жанрі тактичних RPG. Проте баланс трохи кульгає: вогнепальна зброя та імпланти часто виглядають переконливіше за магію. Начебто чаклун роками вивчав таємні знання... щоб програти хлопцю з автоматом і хорошим кіберпротезом.
Є й кілька дрібниць, до яких доведеться звикнути:
- камера іноді ховає ворога краще, ніж він сам;
- окремі рядки локалізації вирішили емігрувати назад в англійську;
- після двадцяти годин починаєш шкодувати, що сюжет закінчився швидше, ніж список корпоративних змов;
- майстерня з модифікаціями натякає: "Ну що, тепер живи тут ще годин сто."
Shadowrun Returns не намагається перевинайти жанр чи засипати гравця контентом на сотню годин. Вона просто розповідає хорошу історію, не перевантажує новачків складними механіками й дозволяє насолодитися світом, де кіберімплант і магічний тотем почуваються сусідами по під'їзду. Якщо любите атмосферні RPG, де думати потрібно не менше, ніж стріляти, - це дуже вдалий спосіб познайомитися із серією.
[8/10]
Коментарі
Дописати коментар