Хороші аркадні перегони з видом зверху сьогодні - це як виграти в лотерею. Начебто існують, але знайти їх непросто. Ця гра принаймні намагається не наступати на класичні граблі жанру, хоча без кількох синців усе ж не обходиться.
Перші хвилини графіка натякає, що час тут трохи зупинився. Але швидко розумієш: проблема не у віці картинки, а в пласких бордюрах, через які деякі повороти маскуються краще за снайпера. Камера плавна й слухняна, хоча окремі ракурси ніби спеціально створені для гри в "вгадай, куди зараз їхати".
Траси - головний козир. Замість сотні окремих локацій тут одне місто, де перехрестя складаються у десятки різних маршрутів. День, ніч, дощ, сніг, перепади висоти - усе це змушує не завчати карту, а швидко адаптуватися. Приємно, коли складність народжується з дизайну рівнів, а не з бажання розробника покарати гравця.
Автопарк теж не для галочки. Машин багато, класи відчутно різняться, а система покращень реально впливає на керування. Щоправда, якщо перескочити в новий клас без повної прокачки, гра швидко пояснить, що оптимізм - це не характеристика двигуна. А ще місцева економіка вміє дивувати: заробив трохи грошей, віддав половину на ремонт, повторити.
Фізика... цікава. Дрифт приносить задоволення, але зіткнення часом нагадують експеримент із цеглинами в пральній машині. Особливо коли відбійник вирішує, що вашу машину терміново потрібно катапультувати в найближчий кущ.
Є й приємні дрібниці:
- примари власних рекордів;
- глобальна таблиця лідерів;
- мультиплеєр... якщо ти прийшов з друзями.
У підсумку це гонка для коротких сесій. Заїхав на десять хвилин, проїхав кілька трас, зловив пару вдалих заносів і пішов далі. Головне - не чекати симулятора. Бо тут фізика іноді пам'ятає, що вона аркадна, а іноді - що вона просто сьогодні не в настрої.
[5/10]
Коментарі
Дописати коментар