Про Punch Club



Punch Club - це такий собі "Роккі" у форматі менеджера, напханий відсилками до 80-х так щільно, що гра аж хрумтить. Твоя священна місія: правильно розподіляти дорогоцінні години між тренуваннями, підробками і розплутуванням вбивства батька. Герой має їсти, спати і не забувати качати силу, спритність та витривалість. Все як у справжньому житті, тільки без начальника і з можливістю влупити комусь по морді.

Я, між іншим, вирішив зробити з героя майстра кунг-фу. На це пішло часу більше, ніж у звичайного боксера-чемпіона. Тому так, я офіційно називаю гру "менеджером Роккі".

Баланс у грі є, але іноді він настільки прозорий, що здається, ніби тебе легенько підштовхують у спину. Гра постійно спокушає "розвивайся у всьому!", а потім виявляється, що найефективніше - просто забити на дві гілки і вгризтися в одну. Про це, до речі, чесно попереджають і NPC, і тренери. Після кожного бою ти отримуєш очки і будуєш дерево здібностей, наче якийсь темний лорд бойових мистецтв.

Сюжет розгалужений і справді крутий. Після першої проходки в голові відразу з'являється план Б: "А що, якщо я буду повним мудаком цього разу?" Або спробую рознести всю місцевою мафію. Відсилок до 80-х тут стільки, що гра більше схожа на пародійну комедію, яка ніжно тре твою ностальгію за вухо.

Повторне проходження - це вже суцільна рутина. Нові гілки сюжету - це цікаво. А от знову бігати на роботу, жерти гречку, спати по 8 годин і тренуватися... після 10-ї години гри хочеться просто вимкнути ПК і піти в реальному житті лягти спати. Перша половина гри - щільна, весела, насичена. Друга - більше схожа на спортивний табір, з якого ти вже мрієш втекти.

Як симулятор менеджера-бійця Punch Club зроблений дуже достойно. Дерево прокачки, увага до параметрів, баланс - все на рівні. Сюжет, гумор і кількість мемних відсилок до 80-х - просто смакота. Але якщо ти не фанат рутини і повторних "життєвих циклів" - краще проходити гру один раз, з душею і максимально гниленьким (або максимально героїчним) шляхом. Бо вдруге качати одного й того ж персонажа - це вже не кайф, а майже робота.

[7/10]

Коментарі