У часи, коли класичні RTS виходять рідше, ніж комети пролітають повз Землю, кожен новий представник жанру автоматично привертає увагу. Хочеш чи ні, а починаєш придивлятися навіть до проєктів із дивними назвами та космічними амбіціями.
Якщо раптом вирішите купувати, беріть саме TITANS. Це самостійне доповнення, яке містить увесь функціонал оригіналу та ще трохи зверху. Причин повертатися до базової версії практично немає.
Тут битви можуть відбуватися одразу на кількох світах. Ви будуєте бази, збираєте ресурси, штампуєте армії та намагаєтеся знищити ворожого Командира. А вже чим саме - танками, літаками, флотом чи космічним арсеналом - гра залишає на ваш розсуд.
І ось тут починається найцікавіше.
Більшість RTS дозволяють будувати суперзброю.
- Planetary Annihilation дозволяє кидати астероїди в планети.
- Якщо цього замало - можна зіткнути дві планети між собою.
- Якщо й цього недостатньо - побудуйте власну "Зірку Смерті" та випаліть цілий світ гігантським променем.
Після такого звичайний ядерний удар виглядає як скарга в ЖЕК.
Крім стандартного набору техніки, тут є Титани - величезні бойові машини, поява яких на полі бою зазвичай означає, що хтось зараз почне шкодувати про свою демократію.
Особливо добре гра розкривається на картах із кількома планетами. Саме тоді починаєш відчувати справжній масштаб. Поки на одному світі триває виснажлива війна за ресурси, на іншому хтось уже розганяє астероїд у напрямку вашої столиці.
Сюжетної кампанії тут фактично немає.
Замість неї пропонують зоряну карту з набором битв у стилі "зачисти сектор". Жодних роликів, пафосних генералів чи драматичних монологів про долю людства. Режим чесно виконує роль тренувального полігону перед головною стравою - мультиплеєром.
Мультиплеєр живий... технічно.
Гравці є. Матчі знайти можна. Сервери регулярно запускають події та турніри. Але населення галактики явно менше, ніж хотілося б. Іноді доводиться проявляти терпіння або просто приходити зі своїми друзями.
Втім, кооператив реалізований чудово. Можна спільно керувати однією армією та загальними ресурсами, що іноді перетворює матч на космічну версію колективного ремонту квартири: один будує, другий воює, третій пояснює, чому все йде не за планом.
Візуально гра старіє дуже гідно. Графіка не женеться за фотореалізмом і не перевантажує екран деталями. Вона просто стильна. А коли на горизонті вибухає ціла планета, додаткові полігони вже нікого не цікавлять.
Окремої похвали заслуговує музика. Тут не просто набір фонових композицій - саундтрек записував справжній симфонічний оркестр, і це відчувається.
Ще одна приємна річ - генератор планетарних систем. Хочете збалансовану карту? Будь ласка. Хочете створити щось настільки абсурдне, що будь-який турнірний гравець отримає нервовий тик? Теж можна.
На жаль, без технічних проблем не обійшлося.
ШІ місцями дивує, а місцями поводиться як бетонна стіна: не геніальний, але впертий до останнього процесорного циклу.
Іноді трапляються обриви з'єднання посеред напруженої битви навіть за стабільного інтернету. Бувають незрозумілі мікрофризи, під час яких ваші війська раптом перестають слухатися команд. Для RTS, де рішення приймаються щосекунди, це особливо болісно.
Ну і окремий привіт тому генію, який придумав досягнення за вісім годин спостереження за чужими матчами. Не гри, а саме спостереження. Напевно, це була спроба створити найледачіший ачивмент в історії Steam.
Попри всі недоліки, Planetary Annihilation: TITANS залишається однією з найамбітніших RTS останніх років. Але не щодня стратегія дозволяє вирішувати тактичні проблеми методом запуску планети в іншу планету.
І вже за це їй хочеться пробачити багато.
Вмикай, якщо хочеш:
- Влаштовувати міжпланетні війни замість локальних сутичок за пагорб.
- Будувати Титанів, астероїдні гармати та власні версії "Зірки Смерті".
- Грати в одну з наймасштабніших RTS сучасності.
- Знищувати ворожі бази способами, які змушують ядерну зброю виглядати скромно.
[7.5/10]
Коментарі
Дописати коментар