Need for Speed раптом згадала, що автомобілі можуть їздити не лише по колу. The Run - це майже інтерактивний роуд-муві, де потрібно не виграти чемпіонат, а просто дістатися із Сан-Франциско до Нью-Йорка швидше за всіх. І, бажано, не померти дорогою.
Сюжет тут існує не просто для галочки. Джек Рурк - не мовчазний манекен за кермом, а повноцінний герой бойовика. Він тікає від мафії, перестрибує паркани, видирається на дахи, міняє автомобілі на ходу й регулярно доводить, що ремінь безпеки існує лише для статистики. Між гонками гра підкидає QTE-сцени, які сьогодні вже виглядають архаїчно, але тоді чудово працювали на атмосферу. Таке відчуття, ніби дивишся "Форсаж", де режисер нарешті згадав, що головний герой ще й їздити вміє.
Найбільша перевага гри - постійна зміна декорацій. Міські квартали швидко поступаються місцем пустелям, фермам, каньйонам і засніженим серпантинам. Кільцевих перегонів майже немає, тому кожна траса сприймається як новий етап великої подорожі. А ближче до фіналу розробники взагалі починають загравати зі Split/Second: вибухи, лавини, дороги, що розвалюються просто перед капотом. Якщо десь і варто їхати зі швидкістю 300 км/год - то саме там, де гора вирішила спуститися назустріч.
Щоправда, фізика автомобілів... скажімо так, інженери явно забули відкрутити праски від коліс. Машини красиві, звучать чудово, але керуються так, ніби кожну перед стартом заливали бетоном. Особливо це відчувається в дрифті. Зате траси настільки добре спроєктовані, що через кілька хвилин перестаєш сперечатися з фізикою й просто починаєш отримувати задоволення.
Поліція тут більше нагадує акторів масовки. Блокпости стоять строго за сценарієм, противники поводяться передбачувано, а перестрілки з мафією існують більше для видовища, ніж для виклику. Проте рестарт натискати все одно доводиться частенько. Не тому що складно, а тому що гра іноді знаходить дуже творчі способи пояснити, чому вантажівка вирішила саме зараз змінити смугу.
Приємно, що всі ролики зроблені на рушії гри, а не окремими відео. Це майже не вибиває з процесу й допомагає відчути себе учасником великого бойовика. Хоча інколи QTE настільки серйозно ставляться до себе, ніби без вашого натискання кнопки герой забуде, як відкривати двері автомобіля.
Need for Speed: The Run - це не найкращий автосимулятор і не найкраща гоночна аркада серії. Це хороший інтерактивний бойовик на колесах. Його проходиш за кілька вечорів, відкладаєш... а через кілька років знову встановлюєш. Бо іноді хочеться не кар'єру будувати й тюнінгувати сотню машин, а просто натиснути газ у підлогу й уявити себе героєм бойовика, який вирішує всі проблеми одним способом: "Якщо не можеш домовитися - перемкнися на шосту передачу."
[7.5/10]
Коментарі
Дописати коментар