Про Machinarium

Минуло багато років, а розробники ігор про роботів досі регулярно згадують Machinarium серед своїх натхненників. Дехто обмежується посиланням у списку референсів, дехто залишає прямі відсилання в самій грі. Так зазвичай буває лише з культовими проєктами.

Для мене Machinarium став саме таким - квестом, який свого часу підняв планку жанру настільки високо, що багато хто досі намагається до неї дотягнутися.

Про місцеву графіку сказано вже все можливе, але є одна деталь. У більшість локацій тут не просто заходиш - їх хочеться розглядати. Кожен екран нагадує ілюстрацію з книжки, намальовану людьми, які явно любили свою роботу більше, ніж дедлайни.

І найприємніше, що майже кожна дивна штуковина на екрані існує не лише для краси. Побачив підозрілий важіль - смикай. Дивний механізм - крути. Незрозумілу залізяку - штовхай. Це ж світ роботів. Тут питання "чому?" виникає значно рідше за питання "а що буде, якщо натиснути?".

Сам світ працює без жодного рядка тексту. Історія розповідається через анімації, коміксні вставки та емоції персонажів. Причому настільки вдало, що за кілька хвилин починаєш безпомилково розрізняти хороших і поганих. Майже по-дитячому. Майже як у казці. Тільки з гайками, іржею та металобрухтом.

Головний герой взагалі заслуговує окремої похвали. Маленький робот викликає симпатію з першої хвилини, а його здатність витягуватися в жердину або складатися до розмірів консервної банки не лише додає шарму, а й регулярно нагадує гравцеві, що він усе-таки робот, а не черговий мовчазний шукач пригод.

Головоломки тут саме такі, якими й мають бути в хорошому квесті. Часто логічні, іноді неочевидні, а подекуди здатні змусити кілька хвилин дивитися на монітор із виразом людини, яка щойно забула, навіщо зайшла до кімнати.

І що особливо приємно - якщо мозок вирішив оголосити страйк, бігти в інтернет не обов'язково. У грі є власна книга підказок для кожної локації. Щоправда, спочатку доведеться пройти невелику мінігру. Чудове рішення: і допомога є, і відчуття, що тебе ведуть за руку, не виникає.

До того ж розробники постійно підкидають різноманітні завдання. Десь треба розбиратися з механізмами та схемами, десь проявляти реакцію в аркадних автоматах, а десь гра взагалі підсовує настільки дивну загадку, що пояснювати її без спойлерів майже неможливо.

Найголовніше - Machinarium досі чудово працює як цілісний твір. Тут немає сучасних трюків для утримання уваги, щоденних нагород чи нескінченних чеклістів. Лише красивий світ, кумедні персонажі, цікаві загадки та відчуття доброї пригоди.

Навіть коли посадив проходити гру семирічну дитину, складність головоломок не змогла зіпсувати загального враження. Тому що Machinarium бере не лише загадками. Він бере атмосферою.

[9/10]