Зомбі-апокаліпсис раптом вирішив, що головна проблема людства не ходячі мерці, а складні сімейні стосунки. І якщо раніше небезпека чатувала за кожним рогом, то тепер вона здебільшого сидить у діалоговому вікні.
Третій сезон дуже сильно змістив фокус у драму між персонажами. Настільки сильно, що іноді здається, ніби сценаристи випадково переплутали папки й замість історії про виживання відкрили сценарій мильної опери.
Більшу частину часу ви займаєтеся приблизно таким:
- обговорюєте почуття;
- вирішуєте сімейні конфлікти;
- слухаєте чужі образи;
- іноді згадуєте, що надворі взагалі-то кінець світу.
Проблема не в самій драмі. Серія завжди трималася на персонажах. Проблема в тому, що цього разу багато героїв вийшли настільки прохідними, що інколи складніше запам'ятати їхні імена, ніж наслідки власних рішень.
Зомбі теж явно вирішили не заважати сценаристам. Сутички прості, напруга мінімальна, а більшість екшен-сцен проходить у режимі "натисни кнопку, щоб підтвердити своє існування". Намазування кишками ходячих на себе працює вже приблизно так само свіжо, як жарт про те, що Skyrim знову перевидали.
Окремий приз дістається романтичній лінії. Гра настільки наполегливо штовхає тебе в потрібний бік, що наприкінці починаєш шукати кнопку "Мені здається, ми просто друзі". Але сценарій давно вирішив усе за тебе.
Найдивніше, що гра прокидається лише під фінал. П'ятий епізод раптом згадує, чому люди колись закохалися в серію. Важкі рішення, трилер, ставки, напруга - все це несподівано повертається, коли титри вже починають розминатися перед виходом на сцену.
Технічно гра стала кращою. Графіку підтягнули, рушій трохи причепурили. Але косметичний ремонт не допомагає, коли фундаментом служать затягнуті діалоги й персонажі, яких важко полюбити.
У підсумку A New Frontier - не катастрофа і точно не найгірша частина серії. Просто це сезон, де ходячі втратили головну роль і стали статистами у нескінченній людській драмі.
[6.5/10]
Коментарі
Дописати коментар