Shadow of the Tomb Raider перестала вдавати, що вона шутер. Гра нарешті згадала, за що свого часу всі полюбили Tomb Raider: лазити, думати й іноді дивитися вниз із думкою: "Ну ні, туди я точно не стрибну". Спойлер - стрибнете.
У фіналі трилогії майже всі механіки стали на свої місця. Перестрілок поменшало, зате акробатики, дослідження й головоломок - значно більше. Просторові загадки тут, мабуть, найкращі за всю нову трилогію. Дзеркала, величезні механізми, затонулі кораблі, кам'яні конструкції... Спочатку дивишся на механізм із виразом обличчя людини, яка випадково відкрила Blender, а через кілька хвилин рішення складається в голові настільки логічно, що навіть трохи образливо: "Ну як я одразу цього не побачив?"
Особливо вдало зроблена система складності. Окремо можна налаштувати бої, навігацію й головоломки. Якщо зовсім застрягли, Лара делікатно натякне: "Праворуч є важіль! Улльо?". Приємно, що гра не кричить його в перші десять секунд, як це люблять робити сучасні блокбастери.
Бої теж змінили акценти. Найефективніше працює скрадання: тихо підвісити ворога на дереві (Лариса Бетменівна, це ви?), розчинитися в джунглях або методично прибирати патрулі з високої трави. Гра всіляко натякає, що Лара - археологиня, а не мобільний кулемет. Спіймали бюстом кілька куль — готуйтеся до завантаження останнього збереження.
Особливо запам'ятовується Пайтіті - велике живе місто-хаб, де можна спілкуватися з місцевими, брати побічні завдання, спостерігати ритуали й просто трохи перевести подих між черговими древніми катастрофами і культами. До того ж основний сюжет не змушує бігати по всіх знаках питання на мапі. Хочете - досліджуйте, не хочете - гра спокійно поведе далі, не очікуючи необхідної прокачки.
Єдине, що іноді збиває з ритму:
- плавання у великих печерах легко перетворюється на конкурс "де тут верх?";
- ціна помилки в головоломках часом болючіша, ніж сама загадка;
- мотузка відкрила нові можливості... красиво впасти;
- якщо вже ввімкнув підказки, то хоча б не відкривай YouTube. Є ще трохи гідності.
Shadow of the Tomb Raider гідно завершує історію нової Лари Крофт. Вона показує її більш людяною, але незмінно впертою - з тих людей, які скоріше самотужки посунуть древній храм, ніж попросять когось потримати ліхтарик. І найбільший комплімент грі в тому, що після фіналу зовсім не виникає думки: "Ну це ж не трилогія". Вона завершує історію так, що замість "нарешті закінчилося" думаєш лише одне: "То коли наступна пригода?"
[8/10]
Коментарі
Дописати коментар