Про Mafia

Mafia - це незручне нагадування сучасним відкритим світам про те, що сотня іконок на мапі не замінює хороший сценарій. Поки інші ігри намагаються розважати вас кожні двадцять секунд новою активністю, Mafia просто сідає поруч, запалює цигарку і розповідає історію.

Формально Lost Heaven - живе місто. Практично ж його життя концентрується навколо бару Сальєрі, майстерні Бертоне та чергової точки завдання. Решта міста існує для того, щоб ви могли перепочити між місіями, послухати джаз і подумати, як Томмі взагалі опинився в цьому безладі.

Місії тут максимально прості на папері: наздожени, провчи, вкради, втечи. Але кожна вплетена в історію так акуратно, що ти завжди розумієш, навіщо це робиш. Немає відчуття, що сценарист тягне час до наступного сюжетного ролика. Немає зачисток аванпостів. Немає збору трьохсот голубів. Немає завдання знайти десять ящиків із секретними документами прадіда.

Найкраще в Mafia те, що за простими моделями та дерев'яними анімаціями досі живе душа. Томмі легко співпереживати. Він не супергерой і не психопат. Він звичайна людина, яка поступово піднімається кар'єрними сходами організованої злочинності та постійно переконує себе, що все під контролем. Як і всі хороші герої гангстерських історій.

Але є й речі, які час не прикрасив. Стрілянина тут нагадує суворий курс виживання. Ворог здатен відправити вас до меню завантаження за один-два влучні постріли, тому доводиться не стріляти, а запам'ятовувати розташування кожного бандита напам'ять. Аптечки лікують не тільки персонажа, а й психологічні травми гравця.

І гра взагалі не збирається водити вас за руку. Якщо треба вибити упор з-під вагона цистерни - будьте ласкаві самі зрозуміти, що від вас хочуть. У 2002 році це називалося "думати". Сьогодні це назвали б "незручний UX".

Особливо кумедно виглядає контраст із GTA. Поки GTA кривляється, жартує і запускає чергову пародію, Mafia просто мовчки робить свою справу. Вона настільки впевнена у власній історії, що їй не потрібно привертати увагу феєрверками.

Чому в неї досі варто грати?

- Найкраща атмосфера Америки 1930-х.

- Цілісна історія без цифрового сміття навколо.

- Можливість втекти з місця злочину й випадково потрапити на похорон жертви.

- Легендарна гонка, яка сьогодні вже не така страшна, як про неї розповідають ветерани.

Mafia постаріла технічно. Але її сценарій пережив уже кілька поколінь "революційних" відкритих світів, які забувалися швидше, ніж закінчувалося їхнє навчання.

І це, мабуть, найгангстерськіша перемога з усіх можливих.

[8.5/10]