Про Dirt 4

Dirt 4 - це гра для тих, хто дивився на Dirt Rally і думав: "Я люблю ралі, але не настільки, щоб кожен поворот перетворювався на психологічну травму". Codemasters це зрозуміли й створили щось посередині між аркадою та симулятором. Таке собі ралі для людей, які хочуть відчувати себе професіоналами, але без необхідності продавати квартиру заради керма з педалями.

Вже на старті гра ставить важливе питання: ти просто хочеш крутити бублик чи готовий годинами налаштовувати підвіску під вологість повітря в Уельсі? Відповідь не важлива - Dirt 4 підлаштується. Налаштувань тут вистачить і для людини, яка натискає газ, і для людини, яка знає різницю між диференціалом і диференціальним рівнянням.

Основна дисципліна - ралі. Тобто боротьба не з суперниками, а з дорогою, погодою і власним бажанням зрізати поворот через найближче дерево.

Туманний Уельс, вузькі дороги Іспанії, австралійська багнюка та норвезький сніг регулярно нагадують, що природа ненавидить гонщиків. Особливо цікаво стає вночі або під час зливи, коли видимість падає до рівня "мені здається, що дорога ще десь попереду".

У такі моменти штурман стає вашим найкращим другом. Іноді він попереджає завчасно. Іноді повідомляє про камінь у зовнішньому радіусі саме тоді, коли цей камінь уже проводить знайомство з вашим переднім крилом. Але навіть це додає певного шарму. Вперше бачу AI, який помиляється настільки переконливо, що починаєш вірити в його людську природу.

Щоправда, самі траси виглядають менш переконливо. Через процедурну генерацію місцевість часто нагадує конструктор із заготовок. Після десятого етапу виникає підозра, що одне й те саме дерево просто дуже любить подорожувати світом.

Приємно здивувала система власної команди. Тепер можна не тільки бити машину об дерева, а й займатися фінансами, контрактами та наймом механіків. Спонсори теж на місці. Особливо весело вони працюють із завданнями, які повідомляють вже після початку чемпіонату. Очевидно, умови були надруковані дрібним шрифтом десь між пунктами про страхування життя.

А от ралі-крос став справжнім відкриттям. Джокер-коло - геніальна дрібниця. Один додатковий маршрут, який потрібно проїхати раз за гонку, раптом додає більше тактики, ніж деякі сучасні стратегії.

Land Rush теж не підкачав. Баггі, пил, таран суперників і повна відсутність видимості. Особливо якщо грати з камери кабіни на високій складності. Дуже реалістична симуляція людини, яка вирішила керувати транспортом із заплющеними очима.

Не всі експерименти однаково вдалі. Режим Joyride став скромнішим, завдання складнішими, а фантазії поменшало. Після попередніх частин трохи бракує відчуття, що розробники щойно вигадали черговий спосіб порушити закони фізики заради веселощів.

Після появи Dirt Rally складно зрозуміти, кому саме адресована Dirt 4. Для хардкорних фанатів вона занадто поблажлива. Для аркадних гонщиків - занадто вимоглива. Але саме в цій дивній ніші вона почувається напрочуд комфортно.

Dirt 4 не ідеальна. Вона повторюється, спотикається на деталях і не завжди вражає візуально. Але вона постійно пробує щось нове. А в жанрі, де багато хто вже роками лише полірує старі формули, це викликає повагу. Навіть якщо черговий камінь на узбіччі знову не погодиться з вашими планами на чемпіонство.

[7/10]