Про Saints Row IV

Є студії, де на нараді хтось каже: "А давайте зробимо президента США головною надією людства у війні з прибульцями". Сценарист відповідає: "Це не вписується в сюжет", програміст додає: "Це складно реалізувати". А потім є Volition, які питають: "І це все?"

Saints Row IV - це концентрат безумства, який навіть не намагається прикидатися серйозною грою. Ви - президент США, Землю атакували прибульці, а рятувати людство доведеться всередині матриці. Логіка? Ні, не чули. Зате тепер у героя є суперсили, і цього пояснення цілком достатньо. 

Основний сюжет летить вперед без гальм і майже не дає перепочити. Якщо не застрягати на колекціонуванні та прокачці, кампанія проходиться на одному подиху. Дія знову відбувається у Стилпорті, але місто сприймається зовсім інакше. Коли можеш бігати швидше за автомобілі та стрибати через квартали, транспорт перетворюється на бюрократичну процедуру.

Пародій, відсилань і відвертого стьобу тут стільки, що перераховувати їх - окремий вид покарання. Полювання на дані, різанина професора Генкі, перегони, зачистка районів, кооператив - усе на місці. Місто буквально завалене активностями для тих, кому хочеться влаштувати локальний апокаліпсис у пісочниці.

Я досі підозрюю, що частину багів тут не виправляли навмисно. Надуті очі, дивна фізика, поламані анімації та інші технічні пригоди настільки органічно вписані в загальний хаос, що іноді важко зрозуміти: це дефект чи черговий прикол авторів.

Окремої згадки заслуговує музика. Це не просто набір популярних треків, а ідеальний акомпанемент до того хаосу, який відбувається на екрані. Зіпсувати ядерну ракету під I Don't Want to Miss a Thing від Aerosmith (х/ф Армагеддон) або тікати на космічному кораблі під What Is Love від Haddaway - саме заради таких моментів і існує ця гра.

Так, Saints Row IV відчувається як величезне доповнення до третьої частини. Власне, так воно колись і починалося. Але це не заважає їй бути шалено веселою. Я отримав передозування гумору, фантазій сценаристів без обмежувачів і купу ефектних екшен-сцен.

За такою грою не знімуть хороше кіно. Та й не треба. У неї треба грати.

Вмикай, якщо хочеш:

- Як президент США максимально пафосно розібратися з інопланетною навалою.

- Випробувати арсенал зброї масового дурдому, включно із суперсилами.

- Жодної серйозності - тільки вибухи, абсурд, пародії та чудовий саундтрек.

[8.5/10]