Assassin's Creed 2 - це момент, коли серія перестала бути "дивним симулятором ходіння по дахах у капюшоні" і нарешті зрозуміла, що людям подобається не тільки стрибати в сіно, а й мати харизматичного героя, нормальний сюжет і Леонардо да Вінчі з комплексом "а давайте ще щось вибухне".
Assassin's Creed 2 - це дуже правильний сиквел. Такий, де розробники сіли, відкрили список претензій до першої частини й чесно почали ставити галочки:
- сюжет? Додали.
- харизматичний герой? Є.
- нормальні місії? Уже схожі на місії, а не "підслухай п'ятьох людей і йди спати".
- музика? Так, тепер її пам'ятають, а не просто терплять.
І головне - Еціо. Серія раптом зрозуміла, що грати за живу людину цікавіше, ніж за ходячий Wi-Fi-роутер із капюшоном. Ти бачиш, як він із нахабного італійського хулігана поступово стає людиною, яка реально несе відповідальність за сім'ю й хоче помсти. Ну... настільки серйозної помсти, наскільки це можливо у грі, де твій найкращий друг - Леонардо да Вінчі, який між картинами збирає тобі прихований пістолет і літальний апарат.
І ось ці моменти грають прекрасно. Політичні інтриги можна частково пропустити, половину прізвищ забути через 10 хвилин - але погоня на возі, польоти над Венецією й атмосфера пригоди залишаються в голові надовго.
Щоправда, серія вже тоді почала обожнювати дивний спорт "а давайте розтягнемо гру підготовчими місіями". Тому між яскравими сюжетними моментами тебе регулярно відправляють:
- щось носити,
- когось бити,
- десь лазити,
- або знову слухати людей, які дуже довго пояснюють, чому саме цього чоловіка треба акуратно заколоти в шию.
Але механіки нарешті стали нормальними. Паркур перестав працювати за принципом "герой стрибає туди, куди велить сатана". Бійки прості, але приємні. Можна наймати куртизанок, бандитів чи найманців для відволікання ворогів - бо справжній асасин ніколи не йде в бій сам, якщо можна вирішити питання жіночим колективом і парою п'яних хуліганів.
Так, сьогодні гра місцями постаріла. Сірий фільтр виглядає так, ніби монітор пережив три економічні кризи. Uplay уже тоді поводився як прокляття тамплієрів. А сучасна лінія з Дезмондом настільки "серіальна", що після паузи ти сидиш і думаєш: "А чого ми взагалі знову лежимо в цьому апараті?"
Але саме Assassin's Creed 2 поставила серію на рейки, якими вона їхала ще багато років. І зробила це настільки впевнено, що навіть зараз синхронізація з Еціо проходиться з дуже приємним відчуттям ностальгії.
[8/10]
Коментарі
Дописати коментар