Cyberpunk 2077 - це гра, де можна годину слухати філософські розмови про людську душу, а потім випадково відволіктися на автомат із локшиною, банду психопатів у провулку й фотосесію свого мотоцикла під неоновим дощем. І найстрашніше - все це цікаво.
Cyberpunk 2077 - це той випадок, коли масштаби гри настільки великі, що мозок просто перестає все архівувати. Ти проходиш десятки годин, а потім через місяць раптом згадуєш: "Точно... я ж колись допоміг якомусь детективу, і через це пів району тепер лежить у сміттєвих пакетах".
І ось у цьому весь Cyberpunk. Гра постійно підкидає дрібні історії, зв’язки, наслідки й деталі, які легко пропустити, бо поверх цього ще:
- Sci-Fi стрілянина з божевільною зброєю;
- імпланти для всіх частин тіла;
- корпоративні змови;
- кіберпсихи, і Джонні Сільверхенд;
- і тонна тексту, яку ти або читаєш як детектив, або проклікаєш зі швидкістю "потім розберусь".
Головний сюжет - дуже дорогий атракціон для дорослих. Красивий, пафосний, місцями геніально поставлений. Кат-сцени тут не відрізають тебе від гри - тебе постійно тримають усередині шоу. І через це ти не просто дивишся історію, а ніби живеш у ній. Навіть коли половину часу займаєшся типовим "поїдь у точку Б і рознеси черговий склад людей, котрі ставлять дизлайки".
Найт-Сіті - взагалі окрема форма цифрового божевілля. Тут навіть у смітнику за магазином може бути маленька історія. Кожен провулок виглядає так, ніби художники боялися залишити хоч один метр без графіті, неону, реклами чи трупа з трагічним бекграундом.
Іронія в тому, що при всій красі місто живе приблизно як манекен після нічної зміни. NPC ходять, лякаються й іноді дивляться в стіну з таким виразом, ніби теж згадали реліз 2020 року. Поліція матеріалізується за спиною швидше, ніж думка "може не варто стріляти в цивільних".
Але бойова система витягує. Хочеш - будь хакером. Хочеш - самураєм із катаною. Хочеш - кіберпсихом, який ламає людям хребти холодильником. Гра не змушує проходити "правильно". Вона постійно каже: "Ось тобі інструменти, іди ламай систему як хочеш".
І найголовніше - Cyberpunk 2077 не зробив революцію там, де всі чекали. Не в "найживішому open world" і не в "ідеальному RPG". Його революція - у масштабі постановки, щільності світу й тому, наскільки сильно гра може затягнути тебе у власний стиль. Навіть попри всі її дивацтва, баги минулого й NPC із харизмою дорожнього конуса.
Коментарі
Дописати коментар