Hard West - це коли XCOM поїхав у відрядження на Дикий Захід, напився віскі з дияволом і почав бачити смерть у капелюсі. Не така глибока як великі тактики, зате атмосферна, зла і дуже любить ставити тебе в ситуацію: "У тебе один ковбой, два патрони й будинок оточили. Успіхів."
Hard West одразу попереджає: тут не буде стерильного "відсоток влучання 95% - промах". Тут містика, прокляття, угоди зі смертю й ковбої, які виглядають так, ніби їх життя вже побило табуреткою ще до старту сюжету.
І найприємніше - гра не зациклюється на одній історії. Вона розвалює сюжет на кілька окремих новел, де ти постійно міняєш персонажів, цілі й моральний компас. Спочатку все просто: ось хороший хлопець, ось погань у чорному капелюсі. А потім проходить пару годин - і ти вже не впевнений, хто тут продав душу дияволу першим.
Між боями - глобальна карта: шукаєш золото, збираєш спорядження, встрягаєш у діалоги, граєш у покер із передбаченням майбутнього... тобто звичайний вечір на Дикому Заході.
А от бої тут - окрема форма психологічного насилля. Підготовка вирішує все. Можна перед перестрілкою облазити локацію, зайняти позиції, придумати план. Бо якщо не придумати - твого героя дуже швидко перетворять на декоративний елемент паркану.
Вороги приємно паскудні:
- обходять з флангів,
- відступають,
- ховаються,
- і інколи так добре тікають, що ти ходиш картою в пошуках останнього ковбоя, як дід по квартирі шукає окуляри, які в нього на лобі.
Особлива "подяка" грі за відсутність сейвів посеред бою. Програв? Починай спочатку, ковбою. Дикий Захід не любить слабких і людей із роботою після шостої вечора.
Hard West не така масштабна як XCOM: Enemy Unknown і не така деталізована як Shadowrun Returns. Але їй це й не треба. Вона не про ідеальну тактику. Вона про атмосферні історії, брудний містичний вестерн і відчуття, ніби смерть сидить поруч і коментує твої помилки з легким сарказмом.
[8/10]
Коментарі
Дописати коментар