Terminator: Resistance - це гра, яка одночасно виглядає як "скромний шутер категорії Б" і як найкращий подарунок фанатам "Термінатора" за останні років двадцять. Якщо для тебе війна майбутнього з "Судного дня" - це дитяча травма й мрія одночасно, гра спрацює. Якщо ні - побачиш криві анімації, біднуватий бюджет і NPC, які інколи думають повільніше за тостер.
Перші години працюють прекрасно. Т-800 тут не "гармата на ніжках", а справжній нічний жах. Твої пістолі проти нього майже марні, тому доводиться ховатися, повзати, нервово дивитися по сторонах і молитися, щоб червоні очі не повернулися у твій бік. І ось це відчуття - "людина проти машини, яка сильніша за тебе" - гра ловить дуже правильно.
Потім тобі видають плазмову зброю, і страх поступово перетворюється на "ну підходьте по одному, залізяки". Але гра встигає підкинути нові типи ворогів, більші битви й фанатські цукерки:
- штурми баз Skynet з міні іграми взлому,
- Джон Коннор з моральним вибором,
- музичні мотиви: "ту-ду-ту ту-ту",
- і той самий брудний синьо-фіолетовий постапокаліпсис, де хочеться ходити навіть попри купу металобрухту навколо.
Так, бюджет тут видно всюди. Анімації місцями дерев’яні. NPC інколи застрягають у текстурах так, ніби самі вирішили злитися зі Skynet. Побічні завдання часто працюють за схемою "піди туди, принеси дріт, врятуй людину, отримай консерву". А рольові елементи часом нагадують: "ми додали крафт, бо зараз без нього не можна".
Це не просто шутер. Це інтерактивна фантазія для людей, які після "Судного дня" уявляли, як виглядає справжня війна майбутнього. І ось тут тобі нарешті дають у ній побути.
Не "Термінатор 3". Не геніальний ААА-блокбастер. Але дуже чесна гра, яка витискає максимум зі свого бюджету й поваги до всесвіту. І для фаната цього інколи достатньо.
Коментарі
Дописати коментар