Якось пес вирішив поєднати Dangerous Dave 2, Battletoads, Half-life. Спочатку все було добре - просторні локації, атмосферна музика, секрети та різні види зброї показували гарні перспективи. Навіть все різноманіття боссів пускало піксельні сльози над притягнутою за вуса історію головного героя.
Але якщо дивитися згори, то розбалансованості у грі дуже багато. Інколи гра пропонує механіки, котрі використовуються один раз за гру. Бійки з босами не такі вже й винахідливі. Міфічне розгалуження сюжету виявилось розрахунком наявності декілька розмов. Орієнтація у просторі ближче до кінця гри працює погано, а у рівні з острівками у просторі взагалі відсутня. Рівні з літаючою дошкою дуже короткі та вимагають запам'ятовування більше ніж представляють виклик для гравця.
Та найгірше це поведінка противників - вона може стати непередбачуваною (не по задуму ігрового дизайнеру) якщо не поцілити в нього, поки він не вийшов у сліпу зону. Я грав з дитиною 10 років по черзі і це часто виводило з рівноваги. Рівень складності гри тільки посилює цей ефект.
За гру зовсім не соромно, і гравець може звикнутися, або навіть не помічати не доопрацювання, адже вони не критичні. Та не помічати їх важко, - програш у одному аспекті це програш частині аудиторії, або доступності гри загалом.
4.5/10
Коментарі
Дописати коментар