Як гравець не знайомий з Dishonored мені не потрібно порівнювати вплив або досвід попередніх ігор компанії. В гру можна грати: розуміючи часовий цикл можна пограти в гру як у пісочницю, цікаво перебирати всі варіанти вбивства антагоністів, можна досліджувати всесвіт через записи та аудіо - відкриваючи нові локації і відповідно шляхи виконання завдання. На початку все дуже заплутано, я гру почав смакувати тільки після проходження половини.
З босів отримуєш пушки, спеціальні властивості та поліпшення. Вмерти можна двічі, на третій раз - перезапуск циклу. Предмети можна поліпшувати резидіумом аби їх не втратити при відновлені петлі. Спочатку думаєш про малу кількість локацій - заходиш в одні і ті самі. Але ця репетативність гарно опрацьована - вашим впливом та переміщенням босів по локаціям. Як гравець - постійно експериментуєш (якщо застряг - дерево сюжету тобі підказує задачу), ще й додаткового хаосу додає Джуліана. Це особливий ворог котрий пам'ятає що сталося у минулих циклах, і може керуватися іншим гравцем. Так само і ви можете зайти до когось аби ускладнити життя іншому Кольту, граючи за Джуліану.
Сюжет збирає тебе в необхідний шлях дуже вдалим маніпулюванням. Розробники ніби знали про всі проблеми репетативності, пустого блукання, втрати предметів і пом'якшили це для комфорту гравця. В результаті кажеш - так, классно зробили. Але гра не для всіх - десь затягнута, десь подумати треба, десь збалансовано використовувати стрільбу та переміщення крадькома. За моїми відчуттями суміш гри схожа на х/ф Boss Level + Hitman + Читання записок з Deux Ex.
8/10
Коментарі
Дописати коментар