Я розумію, що тут полігонів менше, ніж у ящику сучасного шутера, але Star Wars Episode I Racer чіпляла не картинкою, а тим самим відчуттям польоту на шаленій швидкості, коли кожен поворот — маленький ризик згоріти у власному прискоренні. Навіть через десятиліття пам’ять тримає не сюжет і не графіку, а чисту, концентровану механіку контролю на швидкості звуку.
З цікавого — у титрах навіть є людина з титулом "incredible video compression", і чесно — вони не жартують. У грі влізли ролики з фільму, 3D-анімації персонажів, голоси акторів і фрази торговця, який наспівує "та-та-ту-рат-та…" кожного разу, коли ти щось купуєш. Звучить дріб’язково — але на третій годині сам підспівуєш.
Головна магія — у керуванні. Це не просто "газ-гальма" — це симулятор механіка-камікадзе. Щоб активувати прискорення, треба нахилити двигуни, заповнити шкалу, вчасно запустити форсаж і не спалити установку. На трамплінах — піднімай двигуни, у вузьких прольотах — став вертикально. Це не просто керування, це оркестр інтуїції та паніки. Саме ця складність і створює ефект "тут багато кнопок, окрім керма".
AI супротивників прямолінійний: у кожного свій "час на трасу". Програв? Вивчай трасу, шукай коротший шлях. Кожна перемога — результат експериментів, помилок і правильних інвестицій у апгрейди. Гра не карає, а вчить: хочеш вигравати — модернізуй, думай наперед.
Так, контенту небагато — три основні набори трас плюс бонусний четвертий для тих, хто вміє смажити стейки на двигунах. Але п’ять годин, проведених у цій грі, — це як п’ять хвилин у гіперпросторі. І якщо сучасні гонки намагаються продати тобі "відчуття швидкості", то Racer просто давно це зробила.
[7.5/10]
Коментарі
Дописати коментар