Уявіть собі The Truman Show, де з кількох персонажів ти, з найнижчим рейтингом у реаліті-шоу. І тепер твоє життя вирішує не продюсер, а глядач із попкорном. Якщо це не метафора сучасного інді-ринку, де всі виживають на донатах і молитвах - то я не знаю, що.
На перший погляд - це спокійний платформер із прогулянками й діалогами, де ти більше слухаєш, ніж граєш. Але American Arcadia тричі перевертає твої очікування:
- по-перше, ти граєш не лише за нещасного Тревора, а й за його "визволительку" Анжелу, яка явно переплутала шпигунство з офісною роботою;
- по-друге, у певний момент ти сам опиняєшся в шкурі людини, якій ось-ось постукають у двері - і починаєш ховати докази так, наче то Chrome-вкладки перед начальником;
- по-третє, сцена допиту - це майстер-клас інтерактивного сторітелінгу: ти слухаєш, відповідаєш не розуміючи контексту, і паралельно намагаєшся вивести героя з пастки.
Решту моментів краще не спойлити - гра справді гідна того, щоб здивувати тебе особисто.
Спершу я записав у нотатках: «Навіщо робити lip-sync, коли рот можна просто сховати за густими вусами?» - але потім зрозумів: Тут low-poly виглядає дорожче, ніж половина сучасних AAA-ігор, де бюджету вистачає лише на шейдери пітного обличчя. Картинка кінематографічна, освітлення працює, як у рекламі кави, а сцени зрежисовані з точністю, якої не вистачає половині серіалів.
З точки зору геймдизайну - це чудовий приклад того, як обмеження стають фішками. Просте керування, дві взаємодоповнюючі перспективи, динамічне перемикання між ними, і при цьому - жодного моменту, коли гравець "випадає" із сюжету. Пазли часом трохи затягнуті, проте вони ніколи не рвуть темп.
І найголовніше - це справді кінематографічна гра, без надлишкового пафосу. Діалоги живі, голоси неймовірні, гумор тонкий. American Arcadia - це коли інді студія робить те, що великі компанії вже давно забули: змушує тебе хвилюватися за персонажа, а не за свій FPS.
Якщо коротко: 8 годин, 0 зомбі, 100% людяності.
[8.5/10]
Коментарі
Дописати коментар