Про Ragnarock

Ragnarock дивує простою, але геніальною ідеєю. Чотири барабани, два молоти - і ти не просто відбиваєш ритм, а задаєш темп веслувальникам-вікінгам, які несуться крізь апокаліпсис так, ніби щойно пережили дуже невдалий прийом проносного. Набрав комбо - встиг вдарити по щиту - корабель прискорюється. Не встиг? Нічого страшного. Таблиця рекордів пам’ятає тільки перших.

Візуально оточення - це доречний, добре дозований пафос: то боги з неба тицяють у тебе мечами (мотивація?), то ти пролітаєш крізь гігантські шнекові конструкції з відчуттям, що кожен удар по барабану - це офіційний дозвіл на ще одну групову поїздку у Вальгаллу економ-класом. Поруч пливе корабель з твоїм найкращим рекордом або реальний суперник онлайн - і змагальність тут максимально наочна: він попереду - значить, гра знову не зареєструвала удари. Ну не ти ж погано граєш, правда?

З точки зору зручності все зроблено розумно. Положення барабанів можна налаштувати під себе, скіни молотів і човнів додають приємної індивідуальності, а правила гри пояснюються швидше, ніж ти встигаєш остаточно зганьбитися на першому треку. Але ідеалу не існує: інколи удари по барабанах не реєструються або запізнюються - і в такі моменти хочеться не бити в барабани, а провести роз’яснювальну бесіду з системою хітдетекшену. Також, попри наявність трьох рівнів складності в кожному треку, реально простих композицій замало - принаймні з погляду казуального гравця.

"Бий. Бий барабани."
(десь між Артемом Пивоваровим і Klavdia Petrivna)
"Твій дракар позаду".

Гра підтримує як звичайний режим, так і VR. У шоломі Ragnarock працює на повне занурення: тіло в русі, руки зайняті, мозок у режимі "не схиб, бо соромно". Амплітуда рухів не така велика, як в інших ритм-забавках, тому внутрішній вікінг пітніє менше й не вимагає душу після кожного треку. Музичний напрям - окрема розмова. Вікінг-метал, гном-рок, горлові крики Тора й інструментальні варіації Рагнароку - це не універсальна любов, мені теж зайшло не все. Але плюс у тому, що всі треки відкриті з початку: гра не змушує тебе виконувати неможливе або чекати, поки внутрішній мангуст прокинеться і дасть реакцію.

У підсумку Ragnarock - вдалий вибір для VR-паті, коротких сесій і ситуацій, коли хочеться "показати друзям щось просте і змагальницьке". Низький поріг входу, високий поріг майстерності й рідкісне відчуття:

"Та що там ті барабани бити..." - каже веслувальник.
"...а тепер бий швидше, бо ми тонемо."

[7/10]