Закриваючи гру, я думав: "чому я щойно тікав від каміння і збирав буряки… в грі про карткові бої... і мені було ок?"
Це колодобудівний роуглайк з базовим набором: карти, релікти, помічники, прокачка і горизонтальна лінія-мапа з боями. Пояснення мінімальні, інтуїція - максимальна. Частину речей ти не вчиш, бо гра тобі цього не пояснює. Тільки експериментально, десь із другого заходу, починаєш розуміти ідею деяких карт або використання помічників.
Глибина є, але без фанатизму. Бої не душать, стратегія не змушує малювати діаграми. І раптом гра каже: "А тепер ти ходиш ніжками". В деяких сценах ти ухиляєшся від падаючого каміння, бігаєш вліво-вправо і вириваєш буряки з золотом. Це виглядає як міні-ігри, які суттєво додають шарму - або просто перевіряють, чи ти ще тут.
Візуально - дуже приємно. Театр маріонеток: персонажі ніби на паличках, але рухаються плавно, ефекти соковиті, 2D-стиль тримає атмосферу. Ловиш себе на думці: "треба і собі таке зробити".
Противники зі своїм підходом, але не змушують напружуватись. З іншого боку, є місце для маневру, бо ти можеш рухатись по комірках прямо під час бою (якщо ефекти дозволяють) - рідкісна штука для жанру.
Rise of the Slime - це як буряк із сюрпризом. Не те, що ти шукав. Але доїв… і навіть не шкодуєш.
[7.5/10]
Коментарі
Дописати коментар