Запускаєш Möbius Front 83 як "маленьку покрокову стратегію на вечір", а через 40 годин сидиш і читаєш внутрішню документацію по техніці альтернативної холодної війни, ніби тебе завтра відправлять командувати НАТО.
На папері все звучить як фанфік на тему 80-х: Америка, СРСР, напруга, введення військ... а потім у двері сюжету влітає третя сторона іншопланетного походження і каже: "Оууу, а хто це танчиком піу-піу робить?"
Візуально це виглядає дуже стильно: шестикутні тайли, сплюснуті юніти, олдскульна військова естетика, чудовий звук. Нетрівіальне підкриплення і гарний баланс. Все виглядає так, ніби хтось знайшов секретну DOS-гру з паралельного всесвіту й акуратно відполірував її до сучасного стану.
Але головне тут - дизайн місій. Гра постійно намагається зламати твоє очікування "знищ усіх ворогів". Іноді вигідніше не займати позицію самому, а акуратно привести "дещо дуже агресивне" до ворога й спостерігати, як противник переходить у режим: "Щось, якось, додому захотілось..."
Є місії з пошуком радистів. Є окрема міні-гра з розшифрування повідомлень, яка раптом виявляється складнішою за половину сучасних AAA-головоломок. А ще тут є пасьянс усередині гри. І найгірше - він хороший. Ти буквально можеш зробити перерву від війни, щоб зависнути в іншій маленькій грі всередині гри: "Мамо, я в рекурсії!"
І в якийсь момент ловиш себе на думці, що розробники явно спочатку вигадали весь цей всесвіт, прописали техніку, історію, атмосферу... а вже потім згадали: "А, точно. Треба ще гру зробити".
До речі, це дуже в стилі Zachtronics. Студія все життя робила ігри так, ніби хотіла перевірити: "А що, якщо дати гравцю трохи забагато думати… і йому це сподобається?" Я не розумію більшості їхніх ігор, але ця - скарб.
Möbius Front '83 - маленька, дуже розумна стратегія для людей, які люблять не масштаб, а деталі.
[9/10]
Коментарі
Дописати коментар