Sniper: Ghost Warrior 2 - це момент, коли серія подивилась на першу частину й сказала: "А давайте менше симулятора страждання… і більше голлівудського пафосу". І, чесно, масовій аудиторії це явно зайшло краще.
Перше, що кидається в очі - CryEngine 3. Після "мильної" картинки першої гри тут усе нарешті виглядає чітко, соковито і дорого. Джунглі, зруйноване Сараєво, військові бази - гра постійно змінює декорації й дуже старається виглядати як інтерактивний бойовик про "того самого снайпера, який сам виграв війну".
Стрільба стала простішою й передбачуванішою, але ще тримає ілюзію серйозності: треба враховувати дихання, серцебиття, дистанцію. Спокійно! Гра ввічливо підказує, куди прилетить куля. Десь між "реалізм" і "ну ми ж хочемо, щоб ти дійшов до титрів".
Найбільший прогрес - рівні. Ворог тепер хоча б робить вигляд, що думає. Спочатку тривога, потім пошук, потім полювання. Немає відчуття, що ти випадково зачепив невидимий тригер і вся карта миттєво дізналась твою адресу прописки.
Але щойно ти робиш перший постріл зі "снайперської позиції" - гра іноді забуває, що вона про снайпера і обіцянку "one shot, one kill". Починається тир: відстрелюй 30 найманців, вибухові бочки, ворога, який впевнено біжить і стріляє у тебе з кілометра через річку й половину Балкан. В цей момент Ghost Warrior 2 вже не про стелс, а про фантазію школяра після перегляду "Ворог біля воріт" і всіх частин Call of Duty одразу.
Гра працює особливо приємно, коли влаштовує контрснайперські дуелі або змушує прокрадатися між патрулями у зруйнованому місті. Тут усе ще є напруга, атмосфера й відчуття мисливця, який сидить у засідці й чекає ідеального пострілу.
Sniper: Ghost Warrior 2 - не про реалізм. Це про фантазію бути "тим самим снайпером" з бойовиків 2000-х. І якщо сприймати гру саме так - вона приносить значно більше задоволення, ніж повинна.
[7.5/10]
Коментарі
Дописати коментар