Sniper: Ghost Warrior - це гра, яка дуже хоче, щоб ти відчув себе елітним снайпером. Іноді їй це навіть вдається. Особливо між багами й моментами, коли автомат у руках героя поводиться так, ніби його зібрали з деталей пральної машини.
Колись на Xbox 360 вона запам’яталась мені як: "10 мілісекунд від підняття тривоги до кулі в мозок… цей тригер ми обходимо."
Зараз, після патчів, стало краще. Але не настільки, щоб археологи ігрової індустрії почали викопувати її як загублений шедевр.
І все ж у гри є дуже правильний фокус - вона не тільки про "бахнув здалеку". Тут намагаються показати весь процес:
- вийти на позицію
- врахувати вітер
- затримати дихання
- зробити постріл
- красиво втекти, поки все горить
І ось це реально працює. Особливо для свого часу. Бо механіка з вітром, серцебиттям і дистанцією тоді виглядала свіжо. А для людей, які після третього пострілу хотіли викинути калькулятор у вікно, гра великодушно малювала червоне коло прильоту кулі.
Тобто симуляція тут приблизно така: "Ти елітний снайпер… але ми розуміємо, що ти прийшов після роботи."
Коли ж постріл вдалий - камера красиво летить за кулею, ворог драматично падає, а гра майже поплескує тебе по плечу: "Молодець, ковбой."
Відчувається сильний вплив Sniper (фільм, 1993 року) і перших, вдалих Call of Duty. Напарник постійно щось коментує, усе вибухає, а місії місцями виглядають так, ніби сценарист дуже хотів вставити "той самий момент із фільму".
Щоправда, іноді логіка рівнів викликає питання: "Ми точно не могли зайти на позицію НЕ через табір із 40 озброєних людей?"
Стелс тут існує приблизно на рівні підліткових фантазій про спецназ. Формально можна пройти тихо. Практично - якийсь охоронець за 300 метрів відчуває твій намір через астрал і піднімає тривогу.
Противники, до речі, стріляють боляче. А інша зброя відчувається так, ніби герой під час стрільби ще й намагається відбиватись від бджіл.
Графіка теж дуже "епохи сіро-коричневих шутерів". Усе замилене пост-ефектами настільки, ніби гра соромиться власних текстур і постійно каже: "Не дивись занадто близько."
Але попри все це - у Sniper: Ghost Warrior є одна важлива річ: атмосфера професії. Лінія снайпера. З напругою, очікуванням і тим дивним задоволенням від одного добре підготовленого пострілу.
І заради цього її досі можна пройти. Просто… бажано з терпінням. І збереженнями.
[7/10]
Коментарі
Дописати коментар