Про Soccer Story

 

Soccer Story - це ніби хтось узяв футбольну JRPG, дитячу фантазію "а що як я врятую світ м'ячем", і викрутив ручку "пригоди" до максимуму.

Футбол у світі заборонений. Стадіони заросли бур'янами. Команд не існує. Люди розійшлися хто куди: колишні чемпіони тепер займаються пляжним волейболом, бойовими мистецтвами або просто відпочивають у санаторіях, ніби пенсіонери після важкого сезону в Прем'єр-лізі. І саме тобі магічний м'яч каже: "Іди збирай це все назад."

Причому гра постійно дивує логікою квестів. Зібрав команду? Молодець. Тепер переконай суперника теж зібрати команду, бо без нього матчу не буде. І це настільки абсурдно мило, що перестаєш ставити питання.

- Відіб'єш атаку акул на пляжі? Так.

- Розгадаєш загадку духів на кладовищі, ти ж футболіст? ОК.

- Знайдеш дерево певного кольору й оббіжиш його в правильному порядку? Може не треба?

- Пес закопав стільки кісток, що можна динозавра скласти. Допоможеш? Я краще вдома посиджу.

Світ тут - головна зірка. Він поділений на зони, поступово відкривається й напханий секретами так, ніби розробники боялися залишити хоча б один воксель без активності. Десь треба викопати кісточку для собаки. Десь - втекти від акули. Десь - знайти форму воріт і пробити їх м'ячем. І ти ходиш, заглядаєш у кожен кут, бо гра постійно створює відчуття: "А раптом тут зараз буде ще якась дурня?" І вона буде.

Виглядає все фантастично. Поєднання 3D-воксельного світу й 2D-персонажів - це просто візуальний цукор. Листячко літає, вода блищить, русалки плавають - ніби хтось зробив дуже дорогу інді-гру для людей, які люблять роздивлятися декорації більше, ніж проходити сюжет.

І найсмішніше - сам футбол тут найслабша частина гри. Керування приблизно рівня "Soccer з NES, але після трьох енергетиків". Удари прямолінійні, суперники трохи дубові, а матчі рятують лише спецефекти команд і відверто нечесні прийоми опонентів. Але гра настільки захоплює пригодою, дослідженням і атмосферою, що ти просто звикаєш до цього й біжиш далі.

Бо Soccer Story - це не симулятор футболу. Це симулятор підліткової фантазії про те, як ти чекав друзів на поле, вигадував власний чемпіонат і був певен, що м'ячем можна вирішити будь-яку проблему. 18 годин пролетіли непомітно - це ніби новий ігровий досвід для мене. І це, мабуть, головний комплімент для гри, де найслабше місце - футбол.

[8/10]