Про The Dark Pictures Anthology: Man of Medan

 

The Dark Pictures Anthology: Man of Medan - це один із небагатьох горорів, де персонажі поводяться як ідіоти не тому, що так написав сценарист, а тому що їхній мозок буквально перебуває в режимі "довіряй своїм галюцинаціям".

Зав'язка проста: група молодих шукачів пригод знаходить покинутий корабель-привид. Далі починається класичне "не ходи туди", "не відкривай це" і "чому ви взагалі сюди припливли?". Але на відміну від багатьох хорорів, тут усьому божевіллю дають цілком наукове пояснення.

У трюмі стався витік газу, який впливає на свідомість. Тож коли герой бачить монстра, привида або щось значно гірше - для нього це справжня реальність. І раптом усі дурні рішення персонажів перестають здаватися дурними.

Хоча кричати в екран "ти що твориш?!" ви все одно будете регулярно.

Гра постійно тримає темп. Тут немає відчуття, що сценаристи економлять події на фінал. Щойно одна неприємність закінчується, наступна вже повзе темним коридором вам назустріч.

Особливо добре працює система вибору. Ви керуєте кількома персонажами, і кожне рішення може привести когось до порятунку або до дуже незручного знайомства з потойбічними наслідками власної дурості. Приємно, що гра не просто створює ілюзію вибору. Тут реально можна втратити героїв, отримати інший фінал або випадково зібрати колекцію максимально невдалих рішень.

Окремий уклін постановці. Камера працює як оператор у хорошому трилері. Завдяки фіксованим ракурсам розробники змогли напхати сцени деталями і правильно розставити акценти. Іноді страшно навіть не через монстра, а через те, як камера показує порожній коридор, де монстр теоретично може бути.

Хоча без дрібних пригод не обійшлося. Керування іноді вступає в боротьбу з операторським мистецтвом. Камера змінюється, напрямок руху теж, і раптом персонаж замість героїчного прориву починає впевнено йти носом у стіну. Виглядає це так, ніби він теж побачив привида і вирішив більше нікуди не рухатись.

Що працює чудово:

- сильний сценарій;

- наукове пояснення жахів;

- графіка та звук;

- атмосфера постійної загрози.

Що іноді дратує:

- боротьба з камерою за контроль над персонажем;

- бажання деяких героїв приймати рішення рівня "а давайте відкриємо ще одні підозрілі двері".

Особливо гарно гра розкривається в кооперативі. Коли кожен відповідає за різних персонажів, інтерактивне кіно перетворюється на вечір взаємних звинувачень.

У підсумку Man of Medan - це рідкісний представник інтерактивного кіно, де сценарій, атмосфера і механіка вибору працюють разом, а не існують окремо. Потужна режисура, чудова графіка, якісний звук і достатньо приводів для лоскотання нервів.

Рекомендувати не хочеться лише людям, яким не можна жахи.

[9/10]