Forza Horizon 5 зустрічає тебе не новачком, а вже майже легендою автоспорту. Половина фестивалю відкрита, усі раді тебе бачити. І в цей момент виникає головне питання: "Добре... а що мені тепер робити?"
Як правильно грати в гру?
Перший шлях - класичний. Їдеш до найближчої іконки, виграєш гонку, відкриваєш наступну, повторюєш разів двадцять і закриваєш гру зі словами: "Ну... красиво, але я це вже бачив".
Другий - для археологів меню. Майже під кожною дисципліною заховані Accolades - набір додаткових викликів. Саме вони несподівано перетворюють Horizon із красивої пісочниці на цікаву гру. Тут уже потрібно виграти конкретним маслкаром, підвищити складність, спробувати різні класи автомобілів або пройти заїзд на зовсім невідповідній машині. І раптом виявляється, що майже некерований Caterham Superlight R500 може подарувати більше емоцій, ніж черговий гіперкар. А старенький McLaren F1 після правильного тюнінгу раптом перестає намагатися вбити водія. Бо, мабуть, відчув, що від нього вже пахне дизелем.
Соціальні режими на кшталт The Eliminator я принципово пропускаю. Це той випадок, коли хаосу більше, ніж перегонів, а мені хочеться змагатися з трасою, а не з генератором випадковостей.
Перші дві години я взагалі був готовий писати негативну рецензію. Здавалося, що серія майже не змінилася, прогресія загубилася десь між сотнями іконок, а складність простіше знизити, ніж розбиратися в усіх механіках.
А потім відкривається Rally Adventure... Ралі дивовижно органічно вписалося у фестиваль. Особливо добре тут почуваються автомобілі класів C, B та A - саме вони, на мою думку, керуються найприємніше. Хоча поблажливість до зрізання поворотів трохи дивує: у реальному житті один невдалий камінець із кювету завершив би гонку швидше, ніж "Таврія" розганяється до сотні.
Історії теж тримають рівень. Подекуди це вже не просто водіння, а справжня робота штурмана - потрібно шукати короткі маршрути, щоб вкластися у три зірки. Деякі епізоди настільки напружені, що мимоволі прибираєш ноги з панелі приладів і сідаєш у позу "зараз буде серйозно", ніби від цього залежить результат заїзду.
Hot Wheels - це взагалі окремий всесвіт. Фізику тут викрутили настільки, щоб автомобілі спокійно їздили догори колесами, проходили петлі й не ставили зайвих запитань законам гравітації.
Приємно здивувала й автомобільна енциклопедія, захована в історіях. Саме там я дізнався чимало несподіваних фактів: які машини виробляють у Мексиці, як створюють культові іграшкові моделі та звідки взялися деякі легендарні автомобілі. Такого контенту в гоночних іграх завжди хочеться більше.
Якщо Horizon здається занадто легкою - просто підніміть складність. Навіть назви рівнів майстерності тут ніби підколюють гравця: "Вище середього" А якщо раптом стане боляче - завжди можна завантажити готові налаштування від інших фанатів замість того, щоб удавати із себе інженера Формули-1.
Головна проблема Forza Horizon 5 - вона майже не пояснює, як отримувати від себе максимум задоволення. Прогресія серії для мене теж майже непомітна. Але коли знаходиш власний стиль гри, перестаєш ганятися за кожною іконкою та починаєш експериментувати, Horizon розкривається зовсім інакше. Можливо, це вже не просто аркадна гонка, а величезний конструктор, який кожен збирає під себе. І що найцікавіше - досі без справді гідних аналогів.
[7.5/10]
Коментарі
Дописати коментар