Про Meow Motors


Іноді запускаєш гру й одразу розумієш: художники працювали понаднормово, а геймдизайнери, мабуть, у цей час були на обідній перерві. Meow Motors справляє саме таке враження.

На скриншотах усе виглядає чудово. Яскраві локації, милі коти, деталізовані машинки та мультяшна стилістика, яка так і проситься на обкладинку дитячого журналу. Піратські острови, Дикий Захід, трансільванські замки - стандартний туристичний пакет для будь-якого поважаючого себе картингу.

Головні герої - коти зі своїми здібностями. Один краще дрифтує, інший ремонтує машину на ходу, третій схожий на мого "Щасливця". Є навіть розділений екран на чотирьох гравців, що сьогодні вже майже екзотика.

І виглядає все це справді симпатично.

Настільки симпатично, що іноді починаєш підозрювати: гру створювали досвідчені 3D-художники, яким терміново потрібен був дуже красивий проєкт для портфоліо.

Класичний набір бонусів теж на місці. Акула на голову супернику, щоб той бачив світ приблизно як після безсонної ночі. Міни для переслідувачів. Лазери для лідерів. Усе як заповіли предки жанру.

Але проблема починається тоді, коли доводиться не дивитися, а грати.

Суперники тут поводяться так, ніби між вами натягнули невидиму гумку. Неважливо, наскільки добре ви їдете - хтось обов'язково висітиме поруч. Неважливо, наскільки погано їде суперник - він теж раптом опиниться неподалік.

У результаті перегони більше нагадують колону автомобілів на буксирі, ніж справжню боротьбу за перше місце.

Бонуси та особливі здібності теж ніби створювалися за принципом "аби нікого не образити". Зброя працює обережно. Спецефекти обережно. Контратаки обережно. Складається враження, що гра постійно хвилюється за почуття відстаючих учасників перегонів.

Через це багато заїздів вирішуються не майстерністю, а тим, кому останнім випав вдалий предмет.

Особливо помітно це стає після знайомства з іншими представниками жанру. Наприклад, у Nickelodeon Kart Racers 2 суперники активніше заважають одне одному, бонуси відчуваються потужнішими, а самі гонки значно хаотичніші й веселіші.

Навіть дрифт у Meow Motors залишає дивне враження. Він наче є, але відчувається не надто керованим. Так само і зброя: формально працює, але рідко приносить задоволення від влучного застосування.

Окремо здивували й технічні дрібниці. Загалом гра працює добре, але на деяких ділянках трас - схоже біля водоспадів або особливо насичених декораціями зон - FPS раптом вирішує трохи відпочити. І це на цілком пристойному ПК.

У підсумку Meow Motors нагадує красиву цукерку, всередині якої несподівано знайшлася котяча шерсть. Зовні все дуже привабливо: милі персонажі, гарна графіка, різноманітні траси та приємна атмосфера. Але коли починаєш розбиратися в механіках, виявляється, що їм бракує гостроти, азарту й того самого хаосу, за який люблять хороші картингові перегони.

[5/10]

Коментарі