Yooka-Laylee - це ніби ветерани жанру зібралися в переговорці й сказали: "Пам'ятаєте всі механіки платформерів за останні двадцять років? Давайте запхаємо їх в одну гру." Хтось несміливо запропонував би "може, трохи менше?", але його, схоже, саме відправили по каву.
У 2015 році Playtonic попросили на Kickstarter £175 тисяч, а фанати закидали їх понад £2,1 мільйонами. Це була найшвидше профінансована гра в історії британського Kickstarter. І після цього розробники, здається, вирішили використати кожну пожертвувану фунтову монету як окрему ігрову механіку.
Починається все чудово. Дует харизматичних героїв, яскраві світи, нові здібності відкриваються одна за одною. Навчився планерувати - тепер маєш дістатися до уступу, який бачив півтори години тому. Вивчив інфразвуковий крик - ласкаво просимо бігти через пів карти трощити один-єдиний камінь у секретній кімнаті. Ідея правильна. Проблема лише в тому, що гра дуже швидко перетворює вас із шукача пригод на працівника архіву власної пам'яті.
Найбільший ворог тут навіть не боси, а масштаб. Після кожного нового вміння я бігав із думками: "Куди це тепер пхати?", "Де я бачив ту штуку?", "Де вихід із цього пекла?". Для експерименту посадив за гру дитину. Через деякий час вона теж бігала колами абсолютно розгублена. І знаєте що? У SpongeBob SquarePants: Battle for Bikini Bottom – Rehydrated теж вистачає повернень у старі локації, але там не має такого знущання. У Yooka-Laylee це більше схоже на роботу кур'єром без GPS.
Окремої премії заслуговує система колекціонування. Більшість платформерів чемно кажуть: "Ну назбирай відсотків сімдесят - і цього вистачить". Тут ні. Тут сидить бухгалтер із поглядом податкового інспектора й відповідає: "Недостатньо. Поверніться за ще кількома пір'їнками гуся-пердуся і сторінками автобіографії Мінотавра."
Є лише кілька стадій знайомства з Yooka-Laylee:
- "Яка мила й барвиста пригода!";
- "Стоп... я вже тут був чи це інша галявина?";
- "Що робити? Куди це пхати? Де вихід із пекла?";
- "Добре... відкриваю проходження. Переміг не я - перемогла мапа."
Найприкріше, що гра зовсім не погана. Вона красива, з номальною фізикою, кумедними персонажами, босами, мінііграми, вікторинами й десятками цікавих ідей. Але всі ці знахідки поступово губляться в нескінченних пробіжках між величезними локаціями. З боку це виглядає як чарівна пригода, а насправді - як марафон людини, яка забула, навіщо взагалі вийшла з дому.
[6/10]
Коментарі
Дописати коментар