Geometric Sniper: Blood in Paris - це відгалуження, до якого я прийшов одразу після першої гри, буквально за добавкою. Від неї не очікуєш нічого серйознішого за десять хвилин пошуку кружечка в капелюсі. А потім раптом з'ясовується, що простенька геометрія затягує краще за серіал, поки не завершиш всі місії.
Грати стало помітно зручніше. Тепер при наведенні на ціль з'являється червона точка. Дрібниця, але вона рятує від ситуацій, коли ти п'ять хвилин стріляєш у будильник, а гра дивиться на тебе як музейний працівник: "Шановний, це декоративний годинник. Справжній лежить на два пікселі лівіше". Нарешті інтерфейс почав допомагати, а не проводити експеримент.
Локації загалом типові, хоча інколи геометрія виглядає так, ніби теж працює під прикриттям. Хтось іде вулицею, але видно його крізь вікно будинку. Десь стики зібрані так, наче дизайнер упав із драбини під час перевірки рівня. Проте локації все одно впізнавані, і кожна має достатньо деталей, щоб око постійно чіплялося за щось підозріле.
Сюжет знову пришитий білими нитками. Є Париж, є гвинтівка, є Кеті з мотивацією помсти й є людина, якій сьогодні явно не пощастить. Діалоги намагаються надати всьому драматизму, але через хвилину вже не пам'ятаєш, кому мстишся.
Найкраще нововведення - ворожі снайпери, які тепер полюють уже на вас. Червоний сигнал, тривожний звук - і ти миттєво перестаєш бути спокійним спостерігачем із гарною оптикою. Треба ховатися за стіною, швидко перевіряти вікна й шукати того єдиного генія, який висунув гвинтівку назовні й завмер, ніби позує для каталогу "Снайпери Парижа: весна-літо". У цій грі взагалі проста логіка: якщо людина незадоволена, мовчазна й дивиться у ваш бік - вона або снайпер, або працівник податкової.
Що тут можна робити для повного розслаблення:
- шукати секундоміри, квитки й черевики, поки на фоні подкаст пояснює, як знайти внутрішній спокій;
- грати в елітного снайпера без наближення й раптом дізнатися, що ваш окомір елітний лише за документами;
- нескінченно виживати, відстрілюючи всіх, хто виглядає надто серйозно для геометричної фігури;
- побачити червону тривогу й за секунду перейти зі стану "релакс" у стан "ХТО З ВАС ТАМ ВИСУНУВ ТРИКУТНИК ІЗ ВІКНА?".
Режими пошуку предметів і елітного стрільця нікуди не поділися, а нескінченне виживання вдало розбавляє знайому формулу. Цілі тепер частіше вже перебувають на локації, тож не доводиться чекати, поки потрібний кологоловий нарешті вийде на роботу. Темп став кращим, а гра - трохи поважнішою до часу гравця.
Geometric Sniper: Blood in Paris знову доводить дивну річ: хороша механіка не зобов'язана бути складною. Іноді достатньо дати людині приціл, фотографію цілі й місто, повне підозрілих геометричних громадян.
[7/10]
Коментарі
Дописати коментар