Я щиро вдячний цифровому виданню за те, що воно допомогло розібратися з усіма нюансами правил. Ба більше - після кількох партій я навіть написав листа локальному видавцю через неточне формулювання в перекладених правилах. Не щодня гра настільки прокачує знання, що ти починаєш редагувати видавництва.
Найцінніше тут - гра не дозволяє зробити незаконний хід. Замість пів години сперечатися, чи можна зараз активувати саме цю карту, цифровий Root просто мовчки каже: "Ні". І раптом з'ясовується, що половина "домашніх правил", якими грають знайомі компанії, існувала лише у їхній уяві. Витратити вечір на електронну версію все одно швидше, ніж читати форуми, FAQ і тридцять коментарів, де кожен упевнено трактує правила по-своєму.
Окремий плюс - чудові навчальні кампанії. Вони пояснюють не лише базові механіки, а й особливості кожної фракції. Так, місцями це трохи нуднувато, особливо якщо настільні ігри для вас - новий світ, але краще один раз потерпіти навчання, ніж під час живої партії пів години шукати, чому Бродяга знову поводиться не як усі нормальні звірі.
Проти вас можуть грати боти різної складності, є мультиплеєр і режим випробувань. Останній взагалі заслуговує окремої похвали. Він змушує спробувати тактики, які у звичайній партії майже ніколи не вдається реалізувати. Перемогти картою Домінування? Нарешті. Знести фортецю Маркізи? Будь ласка. Виграти за Лісовий Альянс без революцій? Це вже приблизно як довести, що Root - сімейна гра без конфліктів.
Графіка акуратно поєднує знайомий стиль настілки з тривимірними моделями й анімаціями. Усе виглядає дуже мило... рівно до моменту, коли ці пухнасті звірята починають безжально винищувати одне одного за право контролювати ліс. Це той випадок, коли на коробці намальовані казкові лисички, а всередині - підручник із геополітики.
Приємно, що анімації можна пришвидшити, камеру віддалити майже до настільного вигляду, а зайві ефекти вимкнути. Після цього гра перетворюється майже на справжній стіл - тільки без ризику, що хтось випадково перекине чай на поле.
І головне - Root постійно підтримують новими фракціями. Щоразу здається: "Ну тепер точно всі сторони конфлікту зібрали". А потім приходить нове доповнення й доводить, що в цьому лісі ще залишилися охочі повоювати.
Найдивніше, що партії тут регулярно породжують абсолютно токсичні, але дуже смішні ситуації:
- усі дружно б'ють лідера... а перемагає четвертий, про якого просто забули;
- три гравці витрачають пів гри, щоб знести одну фортецю Маркізи, поки Бродяга тихенько набирає переможні очки;
- після випадкового удару починається особиста вендетта на всю партію. Про перемогу вже ніхто не думає - головне, щоб "ця ворона програла";
- гравець урочисто оголошує: "Я вам не загрожую", після чого за два ходи закінчує гру;
- Лісовий Альянс пів години сидить тихо, і всі забувають про нього. Це остання помилка перед поразкою;
- Бродяга отримує меч... і раптом увесь ліс колективно згадує, що дипломатія закінчилася;
- кожен хід супроводжується фразою: "Нічого особистого". Особистим це стає приблизно з другого раунду;
- новачка урочисто запевняють, що його ніхто не чіпатиме. Це триває рівно до того моменту, поки він випадково не починає перемагати;
- інколи вигідніше допомогти заклятому ворогу, ніж дозволити третьому непомітно виграти. Після такого дружба вже не відновлюється.
Комп'ютерна версія не замінює настільну. Вона не покаже розгублене обличчя друга після геніального ходу й не передасть ту незручну тишу, коли хтось усвідомив, що його щойно дипломатично обдурили. Але як тренажер, спосіб вивчити правила, відточити тактики або просто зіграти партію за пів години - це майже ідеальне доповнення.
Не дарма Root свого часу зібрала одразу три Golden Geek Awards. Це одна з тих стратегій, де після десятої партії ти вже не питаєш: "Як тут грати?". Ти питаєш: "Чому вони знову всі об'єдналися саме проти мене?"
[9.5/10]
Коментарі
Дописати коментар